— Мало хто вірив, що з цієї задумки щось вийде, – говорить керівник правління садівничого товариства Миколаївського району Миколаївської області Олена Харитонова, знаходячись в офісі ММБФ «Вихід» та підписуючи угоду про отримання коштів для закупівлі трансформатора. А ще вона ділиться досвідом написання проектної заявки, — як після тушіння пожежі у сусідньому лісі, яка виникла від прильоту чергового снаряда, стомлені, замурзані та пропахлі гаром, бігли до офісу садівничого правління, щоб дописати її і встигнути своєчасно відправити.
«Заміна комплектної трансформаторної підстанції № 160 кВА 6/0,4кВ» — під такою назвою від активістів товариства потрапила заявка до проекту «Інтегрована гуманітарна відповідь в умовах війни та післявоєнного відновлення», який реалізується за фінансової підтримки Disasters Emergency Committee (DEC).
В населеному пункті проживає понад 400 мешканців. Серед них 70% становлять пенсіонери, в т.ч., які потребують сторонньої допомоги, 5% — діти та підлітки, 25% — люди середнього віку, частина з них лишилися заробітку. На даний час в товаристві проживають 10 мешканців з сіл області, які залишилися без житла та багато хто з Корабельного і Інгульського районів міста Миколаєва. Саме з цих районів міська адміністрація просила їх виїхати тому, що туди прильоти снарядів бувають частіше ніж інде.
Наявна трансформаторна підстанція експлуатується з 1976року (46 років) і вже вичерпала свій ресурс, в наслідок чого є перебої у її роботі. У випадку, якщо вона вийде з ладу, то без електроенергії, а, отже, водопостачання і опалення залишиться понад 400 осіб, серед яких діти та люди похилого віку. Так обґрунтовують потреби представники громади.
Крім матеріальної допомоги, фонд «Вихід» бачить в цьому, та інших підтриманих проектах набагато значніші переваги, а саме:
По перше – активісти громади об’єднались – домовились, зібрали необхідну для подання заявці інформацію, обґрунтували, розрахували та своєчасно подали її на конкурс для отримання гранту!
А по друге – отримали віру у, майже, чудо, що особливо значимо у теперішній час. Отримали віру що можуть самі щось зробити для своїй громади, а не чекати, коли влада або хтось ще зробить це за них.
— До нас тут у шелторі добре ставляться, ми всім задоволені, – з усмішкою говорить Валентина Прицепа – переселенка з села Любомирівка Березнегуватського району Миколаївської області. – Ми на вдвох з мамою маємо окрему кімнату, ліжка, білизну. Мама — інвалід, їй проблематично пересуватися і тому вона потребує стороньої допомоги. Харчуємося безкоштовно три рази в день, а ще забезпечують всім іншим. Для тих, хто проживає у шелторі, організували показ кінофільмів. Мене запрошували на роботу до кінотеатру, але я не погодилася, щоб не залишати маму на самоті, тому що вона дуже боїться залишатися наодинці.
Валентина продовжує бути оптимістом попри всі обставини, радіє тому що має зараз і мріє якнайшвидше повернутися до рідного села.
— Наше село Любомирівку у червні почали дуже обстрілювати і ми самі зорганізувалися, сіли в автомобіль і виїхали. Моя тітка вже була у Миколаєві і тому допомогла нам з поселенням до цього шелтору. Спочатку ми звернулися до Миколаївського Товариства Червоного Хреста, а потім нас вже тут поселили. Мій чоловік залишився вдома доглядати за господарством. Вчора розмовляла з ним і йому не вдавалося стримувати сльози, бо нашу собаку вбило осколком …
Сьогодні сім’я Валентини отримала невелику допомогу на господарство в рамках проекту «Інтегрована гуманітарна відповідь в умовах війни та післявоєнного відновлення», який реалізується фондом «Вихід». Вона вдячна за це, тому що зараз кожна копійка важлива для неї. Бажаємо і ми їм найскоріше повернутись до рідної хати та об’єднатися з сім’єю!
