54031, Україна, Миколаїв, ПОТЬОМКІНСЬКА 16

bfvykhod@gmail.com

Планування діяльності з біженцями

🏃‍♀️🏃 Допомога біженцям та тим, хто залишився жити на територіях де відбуваються активні бойові дії, або на прилеглих до фронтових. Така головна тема нашої сьогоднішньої зустрічі з представниками голландського фонду Stichting Vluchteling по роботі з біженцями Kim Gielens, Lisa Bieliavtseva.
🏹 Наших гостей цікавила ситуація в регіоні щодо умов проживання людей на прифронтових зонах та їх базові потреби, щоб в подальшому сформувати стратегію допомоги. Ними було обрано дві області де вони планують впроваджувати свою діяльність – Одеська та Миколаївська і саме у сільській місцевості.
🤝 Директор ММБФ «Вихід» Олена Горячева розповіла гостям про діяльність організації до початку повномасштабних бойових дій та в теперішній час. Зустріч пройшла конструктивно і позитивно. Розраховуємо, що експертна та фінансова підтримка голландських партнерів буде актуальною багатьом громадам, які зараз дійсно її потребують.

РІДНА ЛЮДИНА

Життя — можливість, використовуйте її,
Життя — красота, захоплюйтесь нею,
Життя – мрія, використайте її,
Життя – гра, зіграйте її,
Життя – здоров’я, бережіть його,
Життя – любов, насолоджуйтесь нею,
Життя – таємниця, пізнайте її,
Життя – це життя, боріться за нього!
🧕 Ці рядки з поезії від Матері Терези згадала Наталя Вівтюк, соціальний працівник ММБФ «Вихід».
🌅 Пам’ятаю як вона вперше прийшла до нашого офісу з бажанням отримати роботу – спокійна, впевнена, але дуже тихенько, скромно, без зайвої показухи та бажання сподобатися, а просто так, ніби то вона у нас вже давно працювала. Залишилося тільки оформити її на роботу належним чином.
💞 І дійсно, спостерігаючи за тим, як Наталя консультує клієнтів, в котре переконуєшся, що вона на своєму місці. Спокійно, доступною мовою, по чітко зрозумілому алгоритму доносить вона всю послідовність проходження самотестування на ВІЛ, гепатити та інші інфекції, що передаються через кров та статевим шляхом, інформує про ризики цих захворювань та ін.
У випадку отримання позитивного результату тестування клієнту дохідливо пояснює як його сприймати та надає інформацію про наступні кроки з дообстеження, взяття під медичний нагляд, прийняття специфічного лікування та одужання.
♻️ Наталя розпочала свою роботу у проектах «Виявлення випадків ВІЛ-інфекції та доступу до лікування серед дорослих чоловіків в Україні» і «Поліпшення виявлення випадків ВІЛ-інфекції та доступу до лікування серед людей, що вживають ін’єкційні наркотики в Україні», які реалізуються за підтримки Альянсу громадського здоров’я та центру контролю за інфекційними хворобами CDC. Зараз вона ще залучена й до проекту «Зменшення шкоди», який підтримується Центром Громадського здоров’я. Даним проектом передбачено надання послуг з профілактики ВІЛ серед представників груп підвищеного ризику, які вживають наркотичні засоби ін’єкційним шляхом.
🙏 Дякуємо що ти для наших клієнтів та фонду «Вихід» рідна людина!

Підсумок 5 років проекту «Health Link»

♻️ У вересні закінчилася реалізація п’ятирічного проекту «Health Link» «Прискорення заходів з подолання ВІЛ в Україні», але попереду ще один рік роботи. Дивлячись ретроспективно на його виконання, відчуваємо, що нам є чим пишатися. Завдячуючи нашим партнерам (а це 28 закладів охорони здоров’я), ми маємо позитивну динаміку виявлення нових випадків ВІЛ-інфекції у Миколаївському регіоні. Дана інформація відображена на графіку. За останній рік, незважаючи на обставини, пов’язані з повномасштабною війною, виявлено 273 нових випадків ВІЛ-інфекції, з них 250 клієнтів перебувають під медичним наглядом, а 237 вже приймають АРВ терапію.
✅ Кожного року індикатори по тестуванню на ВІЛ в проекті перевиконується за рахунок зміни на краще відношення медичних працівників усіх рівнів акредитації і, насамперед, лікувальних закладів первинного рівня, важливості тестування населення за медичними та поведінковими ознаками, організації процесу тестування та своєчасного консультування з метою проведення дообстеження, взяття на облік та призначення АРТ.
🏆 Найкращими по виявленню нових випадків ВІЛ-інфекції в останньому році стали:
🥇 КНП «Первомайський міський центр первинної медико санітарної допомоги» ПМР;
🥇 КНП «Міська лікарня №4» ММР;
🥇 КНП «Міська лікарня №5» ММР.
Тому ми вдячні їм та іншим партнерам за професійність у справі боротьби з ВІЛ–інфекцією.
🧴 Проект «Health Link» забезпечував заклади охорони здоров’я швидкими тестами на ВІЛ трьох видів, необхідні товари медичного призначення і дезінфектанти, а також — оральні тести на ВІЛ та тести на гепатит С. До кабінетів «Довіра» передані планшети з записаними мотиваційними відео-роликами, які здійснюють позитивний вплив на прийняття рішення щодо залучення партнерів до тестування. Шість медичних закладів мають змогу транслювати мотиваційні ролики на дев’яти телевізорах, що також були передані проектом.
👩‍🎓 За відгуками медичних працівників особливо корисним для них були проведені тренінги з організації процесу тестування на ВІЛ, індексного тестування та стигмі і дискримінації. Також завжди маємо чергу на індивідуальні сесії з супервізії.
🙏 Дякуємо нашим медичним працівникам за професійне ставлення до своїх обов’язків по організації і проведенню тестування на ВІЛ та гепатит С, за кожного протестованого, за те що не розгубилися в складних умовах та щоденно здійснюєте свій вагомий внесок у реалізацію Національної програми боротьби з ВІЛ.

Історія переселенкі Вікторії Юскевич

💣 — Якщо б у дворі не вибухнули снаряди, то може ми б ще й затрималися у селі, – важко зітхає Вікторія Юскевич, переселенка з села Котлярево Миколаївського району Миколаївської області. – Син чудом залишився живим, це були долі секунди. В той час, як він стояв на порозі хати, пролунав вибух. Коли він забіг до неї і навіть не встиг закрити вхідні двері, як вибуховою хвилею накрило весь двір, і будинок, і все що було… Після цього ми вирішили, що потрібно втікати звідси.
📛 — Спочатку над нами пролітали ворожі снаряди і ракети, а коли в Котляреве зайшли військові ЗСУ, то ворог почав обстрілювати село. У нашої хати стіни ще стоять, але пошкоджені двері, вікна, дах. І це ще не межа, межа буде коли закінчиться війна. Ворог б’є з особливою жорстокістю, летить з боку Херсону все що завгодно. В нашому селі пошкоджено 85% усіх будівель –господарчі приміщення, школа, дитячий садок, сільська рада. Деякі будинки зруйновані повністю, а з деяких людей витягували з під уламків.
🚌 — Коли нас почали дуже обстрілювати, то люди звернулися до військових ЗСУ з проханням, щоб їх вивезли з села, або зв’язалися з обласним центром для організації евакуації. Перші два автобуси, які приїхали 14 березня, спочатку вивезли лише бажаючих. А потім, коли почалися інтенсивні обстріли, було вже 3 — 4 автобуси, які вивозили в основному тих, у кого були діти та літніх людей. Декілька днів тривала евакуація. Виїхали не всі, дехто ще й до сьогодні живе у селі, мабуть чоловік чотириста, – продовжує розповідь Вікторія.
🚌 — Ми виїхали 16 березня, того дня жителів вивозили 5 автобусів, та 2 автобуси з Шевченково, а також з Українки та Луча. Наші села межують з Херсонською областю. Нас одразу привезли до цього шелтору, біля 180 осіб, половина з них виїхала до Одеси, а потім хто куди. Ми у цьому шелтері, як говориться, довгожителі. У мене троє дітей – всі ми тут проживаємо. Старшому 30 років – він зараз поїхав по службових справах, середньому – 19, а меншому 10 років. Зі мною ще проживає моя мати, їй 69 років, а також колишня свекруха. Нам тут подобається. Звичайно, додому дуже хочеться, але… Я три місяці не наважувалася поїхати в село, але потім вирішила це зробити. І тільки ми виїхали звідти, як через годину окупанти почали накривати село вогнем …
🇺🇦 Коли готувалася ця публікація, я зателефонувала Вікторії, щоб та поділася обіцяними фото. Почула її бадьорий голос і мені було приємно, що в їх родині все стабільно, вони приймають мужньо ситуацію, в якій опинилися та радіють тому, що мають зараз – усі живі, здорові, є дах над головою, щоденна їжа та надія на якнайшвидшу Перемогу!

І що ви думаєте?

🤩 І що ви думаєте?
♻️ Команда проекту Health Link зібралася та обговорює завдання на наступний рік впровадження проекту, починаючи з 01.10.2022.
📈 Плануємо залишитися працювати у 24 медичних закладах та виконати показники з тестування і виявити 290 нових випадків ВІЛ інфікованих.

Історія переселенкі Ірини Шукалович

🏨 Сюди до шелтору ми приїхали у березні 2022 на три дні, як думали с початку, а перебуваємо тут вже сім місяців. Військові, які випадково помітили нас, стали вивозити людей з села, але тільки дітей і жінок, тому що рейсові автобуси вже не ходили. Інші люди самі стали тікати, коли почали обстрілювати будинки ракетами. На сьогодні село майже повністю зруйноване, в ньому не залишилося жодної людини, тому що там йдуть бої. Моя хата згоріла, зруйновані всі господарські будівлі… Випустивши все своє господарство – корів та інших тварин люди просто тікали, – розповідає переселенка Ірина Шукалович з села Новогригорівки Миколаївського району, Миколаївської області
🚌 Яким чином нас вивозили – зібрали біля клубу, сказали, що за нами приїде автобус, але він не приїхав. Пізніше вже через село їхали військові міні бусами, побачили людей, під’їхали і запитали: «Що ви тут робите? Ви не повинні тут бути…». А ми здивовано: «Як не повинні бути?» Нас не було видно, бо ми вийдемо з підвалів, попораємося по господарству і знову ховаємося. Люди не виходили на вулицю, всі сиділи по підвалах. Хоча в березні ще було холодно, але хати не топилися, бо боялися, якщо ворог побачать дим то вирішить, що в хаті хтось є і будуть прильоти. Ми так жили — швидко у хату забігли, помилися, речі чисті або які є одягли і знову до підвалу, – продовжує Ірина
💣 Добре пам’ятаю 14 березня — пряме попадання у крайній будинок села. Серед односельців почалася паніка… Люди стали виїжджати на своїх машинах, поки це було можливим … Ми залишили село 16 березня, бо діти були дуже налякані, тай ще після того як побачили що їх друзі виїжджають. Щоб заспокоїти дітей, ми змушені були давати їм заспокійливе. Моя дитина каже мені: «Мама, я не хочу помирати.» Я його запитую: «А ти знаєш що таке помирати?» – Так — відповідає – це боляче… У мене син Владислав, 11 років і чоловік також зі мною, який виїхав пізніше, — розповідає далі переселенка з Новогригорівки.
🥣 Після того як нас вивезли військові, за допомогою Червоного Хреста, ми поселилися тут у шелтері. Коли від’їжджали то взяли з собою продукти, одягли старі речі, бо думали що люди у Миколаєві також переховуються у підвалах. Приїхавши сюди, побачили, що ліжка нормальні, є людям де помитися, — щиро дякує Ірина працівникам шелтора.
🛖 Нам пропонували виїхати за кордон, але ми тут відчуваємо себе як вдома. З нашого села виїхали у Румунію, деякі у Польщу, але більшість з них вже повернулися. Односельці зараз усі проживають поблизу Миколаєва — обліпили його як мухи. Кожної суботи сільською громадою збираємося на ринку «Колос», там у нас як «сходка». З нами зустрічається сільський голова Олег Пилипенко, якого звільнили з полону, де перебував три місяці, – ділиться Ірина.
🦺 Я тут у шелтері виконую обов’язки старости поверху. Готуємо списки найнеобхіднішого для людей, а волонтери допомагають одягом та іншим. Ми, коли могли їздити в село хоча б на годину, відвезли туди теплі речі, а зараз вже одягнути немає що. Дома ж все розбито та згоріло бо на 9 травня окупанти обстрілювали таким снарядами, які спочатку горіли самі, а потім вибухали і загоралося все навколо. У нас згоріло повністю пів-вулиці.
🛖 Я жила в старій хаті, якій було більше 100 років, вона, як землянка. І у німецько-радянську війну у тій хаті лікували людей, рятували життя, серед них і росіян…. А зараз такі ж росіяни знищують наші міста і села, вбивають наших людей…, — зі сльозами на очах закінчує свою розповідь Ірина Шукович.
🌈 Ми зі свого боку бажаємо витримки усім людям, які опинились в подібних умовах, віри у нашу перемогу та мирне процвітаюче життя!

Історія переселенкі Клавдії Міловії

🎒 — Сама я з села Білозірка, – розповідає Клавдія Костянтинівна Мілова, переселенка з Херсонської області.
🚌 — Одна з моїх дочок проживає в Олександрівці Херсонської області, а працювала у Копанях. ЇЇ дітей, які навчалися в Куренівській школі, повинні були привезти до додому. Донька попросила мене приїхати до них в Олександрівку. Мені вдалося це зробити на два дні раніше доньки, а внуки прибули трохи пізніше мене. Наступного дня, після мого приїзду, розпочалася війна, а донька вже не змогла виїхати з Копанів, де працювала. Так я зі своїми шістьма онуками залишилася в Олександрівці. Самому молодшому з них – дев’ять, а старшим – сімнадцять і вісімнадцять років, – продовжує Клавдія Костянтинівна.
🏡 — Жили ми на краю села. Сиділи спочатку під обстрілами вдома, де я й ховала дітей. Потім стало зовсім страшно. І нас евакуювали бійці ЗСУ. Готуючи місце для свого переміщення, вони демонтували стовпи, прибирали загорожу…. Військовослужбовці попередили, що в нас є лише година часу для зборів. Незабаром приїхав вантажний автомобіль на якому ми і виїхали з села. Так ми потрапили до шелтеру у Миколаєві. А донька й досі не може виїхати з Копанів, бо зараз ця територія тимчасово окупована росією, так само як і Білозірка та Херсон. А в Білозірці у мене залишилася ще одна донька з онуками. Зв’язок з ними дуже поганий, бо там все перейшло на російське – і гроші, і сім-картки. Тому зв’язуємося не часто, — бідкається переселенка.
🙏 Зараз бабуся з шістьма онуками проживають в окремій кімнаті шелтеру. Двоє онуків вже закінчили школу. Одна з дівчат закінчила училище де навчалася на повара, онук готується отримати професію електрогазозварника. Вони отримують грошову допомогу, а старший онук вже сам заробляє гроші. Проживання своє у шелтері вважають комфортним, не забувають висловлювати щиру подяку всім людям, що дали їм притулок.
🎁 Для їх сім’ї ММБ «Вихід» виділив два подарункових продовольчих сертифікати магазину «Сільпо». Це невелика допомога, але вони вважають найбільш цінним те, що їх не залишають на самоті і багато людей про них піклується.
🏡 А ми зі свого боку бажаємо їм якомога скоріше об’єднати сім’ю, а всім нам найскорішого звільнення міст та сіл від окупантів.