— До нас тут у шелторі добре ставляться, ми всім задоволені, – з усмішкою говорить Валентина Прицепа – переселенка з села Любомирівка Березнегуватського району Миколаївської області. – Ми на вдвох з мамою маємо окрему кімнату, ліжка, білизну. Мама — інвалід, їй проблематично пересуватися і тому вона потребує стороньої допомоги. Харчуємося безкоштовно три рази в день, а ще забезпечують всім іншим. Для тих, хто проживає у шелторі, організували показ кінофільмів. Мене запрошували на роботу до кінотеатру, але я не погодилася, щоб не залишати маму на самоті, тому що вона дуже боїться залишатися наодинці.
Валентина продовжує бути оптимістом попри всі обставини, радіє тому що має зараз і мріє якнайшвидше повернутися до рідного села.
— Наше село Любомирівку у червні почали дуже обстрілювати і ми самі зорганізувалися, сіли в автомобіль і виїхали. Моя тітка вже була у Миколаєві і тому допомогла нам з поселенням до цього шелтору. Спочатку ми звернулися до Миколаївського Товариства Червоного Хреста, а потім нас вже тут поселили. Мій чоловік залишився вдома доглядати за господарством. Вчора розмовляла з ним і йому не вдавалося стримувати сльози, бо нашу собаку вбило осколком …
Сьогодні сім’я Валентини отримала невелику допомогу на господарство в рамках проекту «Інтегрована гуманітарна відповідь в умовах війни та післявоєнного відновлення», який реалізується фондом «Вихід». Вона вдячна за це, тому що зараз кожна копійка важлива для неї. Бажаємо і ми їм найскоріше повернутись до рідної хати та об’єднатися з сім’єю!