«В Ракетке майже не знайдеться того, хто його не знає!» — так говорять колеги про Володимира Андрійовича Царлова, завідуючого амбулаторією №1 КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5». А все тому, що він тут працює з самого заснування амбулаторії, та має загальну медичну практику терапевта/ сімейного лікаря з 1961 року! Прийом пацієнтів у нього починається […]
31 июля, 2020
«В Ракетке майже не знайдеться того, хто його не знає!» — так говорять колеги про Володимира Андрійовича Царлова, завідуючого амбулаторією №1 КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5». А все тому, що він тут працює з самого заснування амбулаторії, та має загальну медичну практику терапевта/ сімейного лікаря з 1961 року!
Прийом пацієнтів у нього починається з 14.00, а він на робочому місці вже з 9 ранку і так кожного дня. А якщо прийом з 8.00, то він на робочому місці вже на початку восьмої. Так сам лікар говорить: «Треба ж допомогти, якщо звернеться хтось за допомогою з гострим болем або з травмою, з чимось терміновим. Нікому не буде відмовлено в допомозі – кожен отримує, як мінімум, консультацію. Спочатку ми допомагаємо людині, а потім вже запитуємо про декларацію».
Перебуваючи майже 3 години на прийомі лікаря, я чула зовсім різні скарги від пацієнтів: діарея, кровотеча, алергія, онкологія, грижа та інші.
Ось до кабінету заходить молодий чоловік: «Сідайте будь ласка, Андрію. Як поживає ваша діарея?”, — запитує лікар. “Добре, майже немає, а коли вже можно їсти щось крім рису?”
Мужчина з групою підтримки — дружиною розповідає про свій стан, як поводить себе його грижа. Володимир Андрійович просить його стати на ваги і коли бачить зменшення, каже: “О! Літня спека на користь пішла — зниження зайвої ваги аж на 3 кг!”.
Заходить молода жінка, каже: «У мене алергія, а мені казали що є такі уколи що зробиш один – і немає алергії. Хочу такий укол!». Лікарю — «Є такі, але вони гормональні довготривалої дії. Ви подумайте – воно вам, Катерина, треба? Ви ж ще така молода….»
Кожному була надана кваліфікована допомога з використанням сучасних технологій — комп’ютерних програм, діагностики та лікування згідно світовим стандартам .
Думаю, що я зрозуміла секрет успіху Володимира Андрійовича (а на нього за весь час роботи не було жодної скарги). Лікар у свої 83 роки – все бачить , все чує , все розуміє , до кожного знаходить потрібні слова, до кожного звертається по імені. Але головна фішка в тому, що він не каже відвідувачам – вам треба, а розповідає кожному що відбувається в його тілі у зв’язку з симптомами або хворобою, і як проходить процедура діагностування , як застосовувати ліки, як організм реагує на ті чи інші препарати, та залишає вибір за людиною.
Вдома, у приватному будинку, його чекають улюблені домочадці – жінка Валентина Іванівна, дочка, внучка Карина (майбутній лікар), собака . А ще є кішка Кая , яка приносить мишей на поріг у подарунок, — це мені нагадало казочку про ріпку – мишка за кішку, кішка за Жучку, Жучка за внучку, …. Тобто все у чоловіка як в казці — на своєму місті, навіть мишка. На питання про хобі, відповідає – навіщо хобі, коли улюблена робота і є хобі! «Я ніколи не хворів серйозними хворобами – може це і генетика, в може природа так мене наділила».
дивлячись на лікаря, його роботу та ставлення до людей, розумію, що так, я би хотіла мати такого сімейного лікаря для себе та своїх близьких .
“Зараз біжимо на перший поверх в реєстратуру — брати аналізи крові у калясочниці” — так зустріла мене біля 8.30 дійсний боєць невидимого фронту — Анна Майстренко, медична сестра маніпуляційного кабінету КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3». Ми летимо по коридорах та по сходах, я ледве встигаю за нею, аж вітер піднімає поділ суконь тих […]
11 августа, 2020
“Зараз біжимо на перший поверх в реєстратуру — брати аналізи крові у калясочниці” — так зустріла мене біля 8.30 дійсний боєць невидимого фронту — Анна Майстренко, медична сестра маніпуляційного кабінету КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3».
Ми летимо по коридорах та по сходах, я ледве встигаю за нею, аж вітер піднімає поділ суконь тих жінок, хто проходить повз Анечку, як ласкаво називають її колеги. Спостерігаю якою зібраною та уважною треба їй бути — взяти з собою всі матеріали та засоби, необхідні для проведення процедури. Перед нами гарна дівчина на візку — призерка Європи по бігу на довгі дистанції і їй треба мати результати обстеження, у тому числі на COVID-19 для поїздки за кордон.
Початок роботи Ані в маніпуляційному кабінеті з 8.00 кожного дня. До 9.30 треба взяти аналіз крові на ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) на наявність антитіл до COVID-19 . Зараз якраз в цьому кабінеті сама гаряча точка закладу! Рівно в 9.30 машина виїжджає зі зразками крові до регіонального лабораторного центру, тож треба встигнути взяти кров з вени у всіх, хто прийшов. Сьогодні взято 15 зразків, один з них у лікаря.
Не встигає надати допомогу усім відвідувачам, прибігає лікар денного стаціонару та просить допомогти з крапельницями, бо медична сестра стаціонару вимушена терміново покинути робоче місце — важка травма у матері — потрібна негайна допомога.
Тож Анечка скидає цей “спецCOVIDодяг” , в якому відчуває себе як у парнику , але його затверджено наказом всім, хто має контакт з хворими на коронавірус, надягає звичайну медичну шапочку, збирає до сумочки все необхідне для проведення маніпуляцій, і трохи видихає.
Забігаємо до першої палати №1 денного стаціонару — “ І хто тут у нас? Що бариня лягли і просять?” — говорить моя героїня. “Анечка!!! Як я рада вас бачити! З вами я знаю що все буде у мене добре! А ще хотіла з вами обсудити свої особисті питання…. “ — говорить яскрава жінка, лежачи в ліжку. Анечка розбирається з призначеннями лікаря, готує крапельниці, необхідні матеріали та на 2 секунди знаходить вену. Готово! Так само — другий пацієнт, наступна палата, так само, третя, четверта, п’ята. Хтось вже нервує, другий кличе на допомогу, бо треба вже підключити інші ліки або закінчує крапитись. А нові люди все йдуть і йдуть….
І так майже до кінця робочого дня.
Десь після обіднього часу ще є відносно спокійного часу, коли треба ще заповнити купу обов’язкових паперів та журналів.
Коли колеги говорять про неї, що вона сьогодні зірка , бо її знімають на фото , Анечка відверто каже мені — «я себе дійсно відчуваю зіркою, коли після роботи приходжу додому та лягаю на середині великого ліжка, розкинувши руки, ноги і видихаю…»
Прийшовши додому після важкого робочого дня, Аня мріє про відпустку, щоб можна було виїхати з коханим чоловіком за кордон, відключити мобілку та ні про ще не думати, лежачи на піску біля моря .
Діяльність цієї людини мені нагадує кадри з фільму «Операция Ы и другие приключения Шурика». Коли міліціонер запитує громадян – «Хто хоче попрацювати?», а Федя відповідає — “Я!”, «Піщаний кар’єр, 2 людини» — “Я!”, «Цементний завод» — “Я!”, «Вантажити вугілля» — “Я!”…. І все це про головну медичну сестру сімейної амбулаторії №2 КНП ММР «Центру первинної […]
6 ноября, 2020
Діяльність цієї людини мені нагадує кадри з фільму «Операция Ы и другие приключения Шурика». Коли міліціонер запитує громадян – «Хто хоче попрацювати?», а Федя відповідає — “Я!”, «Піщаний кар’єр, 2 людини» — “Я!”, «Цементний завод» — “Я!”, «Вантажити вугілля» — “Я!”…. І все це про головну медичну сестру сімейної амбулаторії №2 КНП ММР «Центру первинної медико-санітарної допомоги №5» Єлизавету Іванівну Тищенко Елизавета Тищенко.
Вона відповідальна за всі закупки та поставки, за обіг медичних засобів, медикаментів, обладнання, тощо. Треба провести ремонт даху в закладі – вона. Організувати виїзди двох мобільних бригад по COVID та звітність по їх роботі — вона. Прийняти перевірки різного рівня та напрямів – вона. Навіть облік тестів на ВІЛ-інфекцію в рамках проекту Health Link – також вона.
«У серпні було 234 виїзди мобільних COVID бригад які потрібно повністю організувати, згідно всіх санітарно-гігієнічних норм, та кожного виїзду все перевірити. Тобто, потрібно бути в курсі всіх останніх наказів, протоколів, тощо», — говорить Єлизавета Іванівна. Іноді здається, що вся господарча діяльність закладу на ній. Робота для неї зараз на першому місці.
Проте в перерві між справами, Єлизавета Іванівна з жалем говорить, що онучку Марію сьогодні до 5 класу школи веде не вона, а інша бабуся. Єлизавета Іванівна також любить в’язати та з гордістю носити унікальні речі, які зробила своїми руками. Сумує за поїздками та подорожами останніх років, бо цього року їх не було. З теплотою згадує як співробітники закладу виїжджали разом на екскурсію у Актівський каньйон, одне з найкрасивіших і незвичайних міст в Україні, яке ще називають долиною Диявола.
Директор центру первинної медико-санітарної допомоги №5 Маргарита Юрчук так говорить про Єлизавету Іванівну: «Вона як швейцарський годинниковий майстер для нашого закладу – знає кожний гвинтик, кожну шестірню та підтримує все це в такому стані, щоб великий годинник закладу показував завжди вірний час».
Зі свого боку додамо, що для проекту Health Link Єлизавета Іванівна – зразок чіткості, відповідальності та своєчасності. Низький уклін Вам за те, що Ви з нами!
«Ви не думайте – я вимогливий, строгий лікар. Якщо мені – ЛІКАРЮ — нагрубили, я церемонитися не буду: декларацію в руки і хай іде до іншого лікаря», — говорить про себе Ірина Олександрівна Єсипенко , сімейний лыкар амбулаторії №1 КНП ММР «Центру первинної медико-санітарної допомоги №3». Жінці пенсійного віку, яка жаліється на втому, важке дихання, […]
20 октября, 2020
«Ви не думайте – я вимогливий, строгий лікар. Якщо мені – ЛІКАРЮ — нагрубили, я церемонитися не буду: декларацію в руки і хай іде до іншого лікаря», — говорить про себе Ірина Олександрівна Єсипенко , сімейний лыкар амбулаторії №1 КНП ММР «Центру первинної медико-санітарної допомоги №3».
Жінці пенсійного віку, яка жаліється на втому, важке дихання, Ірина Олександрівна міряє кількість кисню у крові пристроєм, ставлячи його на палець, та говорить: «Я Вам можу нічого не казати, а пристрій сам показує, що у вас кисню зовсім недостатньо в крові. Бачите, червоним горить, як у курця. Хоча ви цього мені не говорили – а я завжди кажу – Богу та лікарю треба говорити всю правду!», — робить висновки лікар, дає доручення медичній сестрі виписати направлення на аналізи, а сама виписує направлення на консультацію фтизіатра.
«Валера, ходи сюди – фотографуй назви ліків, сам будеш мамі робити уколи ! Записуй — ось 2 кубика цього, додаєш половинку іншого. Один раз на добу 5 днів. Це зніме набряки. І не тягніть з консультацією у пульмонологу, бо почне зовсім задихатись, буде не до набряків!», — говорить Олександрівна хлопцю, що привів літню пацієнтку на прийом.
«Пам’ятаю, коли мені було 5 років, батьки мене залишили одну вдома, самі ж на роботі, та залишили включеним телевізор, щоб було з ким спілкуватися. А там кіно крутять про війну та людей в білих халатах . Ці лікарі мені здавались Богами – тут чоловік помирає, а він робить так, щоб той ожив. Тут у нього нога бовтається, а ось вже пришили – і не бовтається. І я вирішила, що хочу бути саме такою людиною в білому халаті! », — так розказує Ірина про своє покликання .
«Я не можу без роботи, хоча дома чекає дочка Бубочка, якій сьогодні рівно 10 місяців , та яку зараз бавить старший 14-річний син. Вийшла на роботу через місяць після пологів, спочатку на 0,25 ставки, а зараз вже на 0,5! Чоловік побухтить трішки та й перестане, бо розуміє, що я не можу жити без цієї роботи!», — розказує лікарка.
Таке ставлення до роботи – інколи суворо, інколи граючись, але завжди з задоволенням від самого процесу роботи, робить цього лікаря неперевершеним майстром свого діла!
«Я сьогодні тільки вийшла на роботу – була на самоізоляції, бо здавала тест на COVID після надання допомоги хворому на коронавірус . На щастя тест негативний . Зараз я ставлюсь до кожного відвідувача як до потенційного хворого, виконую всі заходи безпеки», — говорить сімейний лікар амбулаторії №2 Центру первинної медико санітарної допомоги №5 Мар’яна Володимирівна […]
31 августа, 2020
«Я сьогодні тільки вийшла на роботу – була на самоізоляції, бо здавала тест на COVID після надання допомоги хворому на коронавірус . На щастя тест негативний . Зараз я ставлюсь до кожного відвідувача як до потенційного хворого, виконую всі заходи безпеки», — говорить сімейний лікар амбулаторії №2 Центру первинної медико санітарної допомоги №5 Мар’яна Володимирівна Чередниченко.
Мар’яна працює лікарем вже 5 років, а поруч з нею інтерн проходить сімейну практику. Для мене це гарний показник, тому що до аби-якого лікаря вчиться не поставлять.
«Ви ж ще молода жінка, я б рекомендувала вам пройти додаткові обстеження та звернути увагу саме на жіноче здоров’я», — радить уважна лікарка жінці, яка жаліється на головний біль та початок менопаузи. Мар’яна вимірює тиск, пульс, ретельно розпитує про інші ознаки самопочуття, просить вести щоденник вимірювання тиску та надає заздалегідь заготовлений зразок, виписує направлення на додаткові обстеження.
Іншій жінці, яка жаліється на болі в суглобах, та каже про колись поставлений діагноз коксоартроз, Мар’яна робить малюнок та розповідає як працюють суглоби і що може статись з ними з роками. “Фізичні вправи — це чудова порада, яку надав вам попередній лікар. Не варто нею нехтувати!”, — зауважує Мар’яна Володимирівна.
Дуже уважний та допитливий лікар, запитує навіть про відчуття, на які, можливо, люди ніколи не звернули б уваги.
Мар’яна з дитинства мріяла бути лікарем , стоматологом. Ще маленькою дівчинкою постійно розпитувала у лікаря, що відбувається в роті та що він робить. А десь у сьомому класі зрозуміла, що лікарем хоче так само бути, тільки цікаво все знати не лише про зуби, а набагато більше – про всю людину.
у лікарки є мрії! І головна з них – відвідати кожний обласний центр України. Це те, на що вистачає грошей, але в перспективі Мар’яна мріє побачити весь світ !
Лікарка з нетерпінням чекає повернення коханого чоловіка Олександра з Фінляндії, де він заробляє гроші на власну квартиру для сім’ї. Жартує: “Він привезе мені шматочок щастя, тому що Фінляндія вважається найщасливішою державою у світі за соціологічними дослідженнями”. Планують і збільшення родини . А поки кожного дня вдома свою господиню зустрічає капловуха киця Ніколь , яка заздалегідь відчуває ії наближення .
Нарешті я побачила, як лікар запропонувала комусь пройти обстеження на ВІЛ-інфекцію швидкими тестами. Цим лікарем стала Ксенія Андріївна Шаталіна Ксения Шаталина (Ksenia Shatalina), яка працює у сімейній амбулаторії №4 Миколаївського Центру первинної медико-санітарної допомоги №1. Коли я прийшла спілкуватись з Ксенією Андріївною, застала наступний діалог: — Призначте мені крапельниці, — одразу просить 56-річна відвідувачка у […]
15 сентября, 2020
Нарешті я побачила, як лікар запропонувала комусь пройти обстеження на ВІЛ-інфекцію швидкими тестами. Цим лікарем стала Ксенія Андріївна Шаталіна Ксения Шаталина (Ksenia Shatalina), яка працює у сімейній амбулаторії №4 Миколаївського Центру первинної медико-санітарної допомоги №1.
Коли я прийшла спілкуватись з Ксенією Андріївною, застала наступний діалог:
— Призначте мені крапельниці, — одразу просить 56-річна відвідувачка у лікаря. – Мені два роки тому призначали – і мені було добре! Її картки в реєстратурі зараз немає, флюорографічне обстеження не проходила.
—Давайте почнемо з того як ви себе почуваєте – у вас є температура, задишка, втома, біль, важке дихання ? … Можливо ви курите?, — починає розбиратись Ксенія.
—Так, я курю, у мене є задишка та втомлююсь дуже, — жаліється пацієнтка.
—Я Вам пропоную пройти всі обстеження. Ми з вами два роки тому заключили декларацію і після цього більше не бачились. Тому давайте зробимо аналіз крові, сечі, зробимо кардіограму прямо зараз у шостому кабінеті, пройдете консультацію фтизіатра. Також я пропоную вам пройти тестування на гепатит С, ВІЛ-інфекцію — безкоштовно та швидко, — говорить Ксенія Андріївна.
—Гаразд, я згодна, але куди вже мені в моєму віці здавати тест на ВІЛ… навіщо воно мені?.
—Це потрібно для розуміння повної картини вашого стану і для подальшого лікування, — говорить лікар безапеляційно.
Ось як роблять професіонали консультування!
Наступні пацієнти — сімейна пара з бронхітом — і лікарка одразу запитує: «Може щось спровокувало ваше захворювання, наприклад, кондиціонер?». «Так, я саме заснув під кондиціонером, а прокинувся, вся спина як з холодильнику, одразу і почалось….»,— говорить чоловік поважного віку. Після прослуховування та вимірювання тиску, Ксенія призначає ліки та запитує, що з потрібного вже є у людей, щоб не витрачали зайві гроші. Рекомендує чоловіку зменшити кількість сигарет на добу для скорішого одужання. Після виконання порад, запрошує обов’язково з’явитись через 5 днів.
Прийшла лікарка до амбулаторії вперше у 14-тому році, коли переїхала з Горлівки Донецької області. До Миколаєва втікли від війни всією родиною – чоловіком, донькою та сином. Сумує Ксенія особливо за співом — в Горлівці багато було репетиції та виступів .
«Спочатку колеги думали, що я поїду звідси, а я залишилась та планую і далі тут працювати! Я організувала свою роботу – зараз люди спокійно чекають в черзі поки їх покличуть – вибудувала дисципліну серед пацієнтів. Постійно навчаюсь, маю багато різних сертифікатів. Планую пройти додаткове навчання по роботі на апараті УЗД. А ще я хочу придбати у майбутньому УЗД апарат та самій проводити необхідні обстеження, а не посилати людей кудись. Я вірю в майбутнє, в медичну реформу. Колись все стане на свої місця та все буде добре!», — говорить Ксенія Андріївна.
А мені після цих слів залишається тільки сказати «Амінь»!
«Зараз мені не до Вас ! У мене в кабінеті чоловік з інсультом, чекаємо швидку», — так зустріла мене Марина Миколаївна Артемова, сімейний лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги Миколаївського району. Та все ж таки погодилась на моє жалібне прохання дозволити тільки побути поруч . Так вперше побачила ургентного хворого, якого ледве вивели з кабінету медичні […]
7 октября, 2020
«Зараз мені не до Вас ! У мене в кабінеті чоловік з інсультом, чекаємо швидку», — так зустріла мене Марина Миколаївна Артемова, сімейний лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги Миколаївського району. Та все ж таки погодилась на моє жалібне прохання дозволити тільки побути поруч .
Так вперше побачила ургентного хворого, якого ледве вивели з кабінету медичні працівники, та повели до машини швидкої .
Музика Паганіні – дзвінок на телефоні звучить і звучить. «Поставила класику на телефон, тому що популярну 10 разів прослухаєш нормально, а на 20 раз вже хочеться телефон розбити », — відповідає Марина Миколаївна на моє німе запитання.
Тим часом телефонні консультації йдуть одна за одною – комусь лікар продовжує призначені ліки після розпитування про самопочуття, комусь рекомендує пройти консультацію спеціаліста або додаткові обстеження. Тут же вирішує питання по хворому, якого повезла швидка до обласної лікарні.
Поруч з нею інтерн – старанна помічниця, яка швидко орієнтується в призначеннях та фактично виконує роль медичної сестри.
Нарешті Марина Миколаївна відкладає телефон та звертається до мене. «Я 12 років пропрацювала начмедом в цій лікарні. Та зрозуміла, що про себе також треба подбати , і пішла працювати звичайним сімейним лікарем. Я лікар вже не в першому поколінні. Цю будівлю у Варварівці, вул. Поштова, 108, де ми зараз з вами знаходимось, як санітарну станцію будувала ще моя мама. Коли я їй зараз кажу – чого ж ти такі маленькі кабінети робила? – вона відповідає – “якби я знала, що ти в них будеш працювати…, а в минулому такі розміри були нормальні».
Марина захоплюється подорожами та фотографією – весь її кабінет завішаний чудовими світлинами з різних країн . Мені не треба навіть питання задавати — Марина сама із захопленням розповідає історію про те, як вирішила піти в похід горами Грузії , щоб не думати про роботу цілодобово , розвантажити мозок. Починаючи з того, як її ледве не заарештували як терористку в аеропорту за перевезення медичного ліхтарика, та закінчуючи ранком в наметі у снігу та нічною божевільною грозою. Зате такі пригоди дають можливість відчути себе не тільки робітником, а й людиною зі своїми почуттями та потребами.
Людині з таким досвідом та впевненістю не страшно довірити не лише своє здоров’я, а й життя!!!
Відвідувачів зустрічає неголосна фонова музика в стилі лаундж та таке миле обличчя , що одразу й не подумаєш, що за ним ховається принциповий вимогливий лікар . «Останнього разу, Світлано Василівно, при зустрічі ми з вами домовлялись, що ви будете вести щоденник тиску… І де він Я вам призначила декілька досліджень та виписала ліки. Дослідження ви […]
14 августа, 2020
Відвідувачів зустрічає неголосна фонова музика в стилі лаундж та таке миле обличчя , що одразу й не подумаєш, що за ним ховається принциповий вимогливий лікар .
«Останнього разу, Світлано Василівно, при зустрічі ми з вами домовлялись, що ви будете вести щоденник тиску… І де він Я вам призначила декілька досліджень та виписала ліки. Дослідження ви не всі зробили. Ліки приймали?», — питає лікар строго. «Так, але трохи. Стала почувати себе краще і припинила приймати ліки . А зараз зовсім погано себе почуваю», — зі сльозами на очах говорить красива пацієнтка поважного віку. «Так що я, як лікар, можу зробити, якщо ви не виконуєте моїх призначень? По-перше — ви не думаєте про своє здоров’я, а по-друге — ви не цінуєте мій труд!», — відповідає непробивний сімейний лікар Марія Кудринська.
Навіть мені іноді потрібен такий “чарівний пендель” щоб почати турбуватися про себе, і розумію, що надавати його непросто.
Всього пару годин роботи лікаря, а вже 3 відвідувача: мами з дітьми-підлітками . Для мене це показник того, що мами довіряють цьому лікарю найцінніше що в них є – свою дитину. «Андрію, у тебе бувають неприємні відчуття при сечовипусканні?» — «Ні» — «Я вам призначу додаткові обстеження. Проте все одно в подальшому житті тобі треба контролювати вживання м’яса . Тобто вечірки з великою кількістю шашликів та вина не для тебе ».
Кремезний молодий чоловік питає у Марії Федорівни після призначення антибіотиків: «Лікарю, а можна мені алкоголь вживати, а то мене запросили на свято у п’ятницю?». «Можна, але блювання гарантовано, тому що ці ліки якраз переробляються печінкою! Якщо ви не можете відмовитись від цього заходу – не принципово, почніть прийом з неділі, наприклад».
Марія уважна, небайдужа людина, яка переживає за всіх живих істот, які її оточують – так дуже сумувала про втрату акваріумної рибки — півника — чарівного Вінсента , який півтора роки прожив в її робочому кабінеті, та якого не вдалось вилікувати. Дома її чекає коханий чоловік та кішка-сфінкс на ім’я Бастет , яка все їй допомагає робити вдома – і прибирати, і готувати , навіть чистити зуби.
Марія переїхала до Миколаєва у 2014 році з Донецька під час військових дій. Непросто переживала розлучення з рідним містом і досі ображена на керівництво Росії. Вважає себе патріоткою. “Треба вже продати дві наші з батьками квартири в Донецьку та поставити на всьому цьому велику жирну крапку”, — говорить Марія. Може саме тому любить проводити вільний від двох робіт час з друзями, які, також як і вона, вимушено переміщені особи з Донбасу. Щиро Радіє за бізнес друзів та ті позитивні зміни, які бачить в нашому місті. І, не зважаючи на те, що сумує за рідним Донбасом, вже вважає Миколаїв своїм другим домом .
«В листопаді 2014 посадив свою хвору 86-річну маму в машину, взяв хоч якісь пожитки, та й давай тікати з рідного міста Ровеньки Луганський області, під обстрілами, об’їжджаючи ями від снарядів на дорозі….», — так згадує про свою подорож до Миколаєва лікар за покликанням Микола Іванович Череповський. Розказує тільки з виду спокійно, але відчувається і біль, […]
30 сентября, 2020
«В листопаді 2014 посадив свою хвору 86-річну маму в машину, взяв хоч якісь пожитки, та й давай тікати з рідного міста Ровеньки Луганський області, під обстрілами, об’їжджаючи ями від снарядів на дорозі….», — так згадує про свою подорож до Миколаєва лікар за покликанням Микола Іванович Череповський. Розказує тільки з виду спокійно, але відчувається і біль, і зрада, і довготривалий шок .
«У дівчинки напевно низький гемоглобін, бо виглядає блідою. Вам обов’язково треба зробити додаткові аналізи крови. А її кардіограма свідчить, що серцю не вистачає кисню. Треба визначитись чому саме», — розповідає Микола Іванович мамі дівчинки, після проведення вимірювання тиску , перегляду аналізів та висновків спеціалістів. А жаліється дівчина-підліток на біль в серці, втому та слабкість. «А ви, мамуся, давайте їй їсти більше м’яса , риби , моркву та шоколад, побалуйте свою доньку!», — дає поради лікар.
Спокійно та впевнено веде прийом відвідувачів, повністю зосереджений на пацієнтові, його відчуттях та потребах. Жінці після онкологічної операції говорить, що гарно було б набрати трохи ваги. Заспокоює, що зараз всі показники добрі.
Заходить у справі інша медична сестра. «А що, фотографії в обнімку з медичними сестрами вам також підходять для сюжету?», — жартує лікар вперше за останню годину, і я розумію, що він і посміхатися вміє).
Перше чим обзавівся на новому місці в Миколаєві – це дача , куди вивозить свою маму, а сам знаходить куди прикласти фізичні зусилля. Хоча прибутку ніякого, але це місце, де можна побути на самоті, послухати птахів та просто відпочити.
Має жінку, двох дорослих доньок та 4 онуків, з якими гарно відпочив під час останньої відпустки в Трускавці, попиваючи корисну водичку та займаючись спортом. Доречи, здоровий спосіб життя для Миколи Івановича не пусті слова, а щоденна практика: басейн, тренажерний зал, командні ігри на свіжому повітрі, прогулянки….
А ще Микола Іванович вважає себе патріотом та релігійною людиною: «Коли мені треба доїхати до рідної Луганщини та продати нерухомість, я молюсь і мені Всевишній дає покупців та більш-менш спокійний проїзд до Ровеньків».
Такому лікарю, який сам майже не хворіє, та якому Всевишній дає все необхідне, дійсно можна довірити своє здоров’я.
«Я закінчила Дніпровський медичний університет за спеціальністю педіатрія. Проте держава вирішила, що країні потрібні сімейні лікарі, і мене направили в інтернатуру, як сімейного лікаря до Центру первинної медико-санітарної допомоги Миколаївського району. Я тут працюю рік після навчання як сімейник, але діти для мене завжди в пріоритеті. У мене діти і доросли — 1851 декларацій. Я […]
17 сентября, 2020
«Я закінчила Дніпровський медичний університет за спеціальністю педіатрія. Проте держава вирішила, що країні потрібні сімейні лікарі, і мене направили в інтернатуру, як сімейного лікаря до Центру первинної медико-санітарної допомоги Миколаївського району. Я тут працюю рік після навчання як сімейник, але діти для мене завжди в пріоритеті. У мене діти і доросли — 1851 декларацій. Я отримую тут дуже багатий досвід роботи», — розповідає про себе Олександра Анатоліївна Соркіна.
Лікарка чарівно виглядає у своєму малиновому одязі на фоні рожевих троянд та блискіток, яких так полюбляють торкатись дітлахи .
«Працюю як по запису на прийом, так і в порядку черги. Я не можу відмовити людям, коли вони приїжджають за 30 кілометрів звідси зі своїми проблемами. Я нікому не відмовляю. Але намагаюсь будувати дисципліну, щоб все ж таки записувались на прийом заздалегідь», — говорить лікарка Олександра.
Заходить молода мама з дівчинкою на руках, каже: «Температура у доньки вже 5 днів і не падає. Викликали швидку , вони виписали ось ці ліки , але вони не допомагають. Доня нічого не їсть, квола зовсім. Не знаю що робити». Дівчинка починає хникати. «Не треба плакунькати маленька, — говорить лагідно лікарка, — я тебе не торкаюсь, я тільки поговорю з твоєю мамою, дати тобі іграшку? ». А мамі спокійно, але впевнено каже: «Що ж ви стільки часу не приїжджали? Ви дзвонили мені ще 3 дні тому, я вам сказала приїхати до мене. Зараз я вимушена вже направити вас до стаціонару для проходження повного обстеження та лікування. Погляньте – дитинці ще немає 2 років, а вона така кволенька, температура не падає цілих 5 днів, пігулками тут не обійдешся». Далі готує необхідні направлення.
У вільний час Олександра любить з подругами потеревенити десь у кафешці , поки чоловік по справах в іншому місті. З тугою згадує улюблений Крим, в якому починала навчання на медика, та досі вважає його нашим!
Мріє Олександра про своє власне житло , яке зараз з чоловіком шукають. «Це обов’язково має бути сталінка, з високими стелями. Я хоч сама маленька, але мені потрібна компенсація – багато простору. Та й чоловік в мене високий», — жартує дівчина.
І у такої рожевої красуні обов’язково все буде так, як мріє. І навіть Крим також буде нашим!
«Вашому хлопчику погано!». Після цих слів лікар блискавкою вилітає з кабінету, та поки я слідом вискочила в коридор — її вже й слід прохолов. У хлопця зблідло обличчя , руки трусяться. Лікар швидко дає нашатир, водою миє обличчя і хлопець приходить до тями. Така швидка допомога надана миттєво Оленою Павлівною Нестерюк, Елена Нестерюк (Elena Ovsyanik) […]
25 сентября, 2020
«Вашому хлопчику погано!». Після цих слів лікар блискавкою вилітає з кабінету, та поки я слідом вискочила в коридор — її вже й слід прохолов. У хлопця зблідло обличчя , руки трусяться. Лікар швидко дає нашатир, водою миє обличчя і хлопець приходить до тями. Така швидка допомога надана миттєво Оленою Павлівною Нестерюк, Елена Нестерюк (Elena Ovsyanik) сімейним лікарем амбулаторії №1 КНП ММР «Центру первинної медико-санітарної допомоги №7».
Цей молодий 19-річний чоловік прийшов за медичною довідкою для вищого учбового закладу. Лікарка призначила йому всі необхідні аналізи та консультації спеціалістів, перевірила щеплення. «У Вас не вистачає тільки одного, яке проводиться у 16 років. Готові зараз зробити це щеплення? Тоді підписуємо згоду, проводимо огляд та медична сестра вас проведе до маніпуляційного кабінету», – розповіла лікарка хлопцю. Така спокійна з виду, але завжди готова до екстремальних ситуацій .
А поруч з Оленою Павлівною знаходиться інша молода лікарка-інтерн , яка намагається у все вникнути, все зрозуміти, допомогти де можливо. Хоч це й додаткове навантаження на лікаря, але вона з особливим розумінням та турботою відноситься до навчання своєї колеги.
Наступний відвідувач жаліється на сильний біль в суглобах. Олена Павлівна призначає аналізи і просить зробити ревмопроби та знімки кісток для покращення встановлення діагнозу. Пояснює, що далі, в залежності від висновку аналізів, додатково потрібна консультація або ревматолога, або травматолога. Та запрошує знов на прийом з результатами.
«Я проводила школу здоров’я для громадян Корабельного району на волонтерських засадах до початку карантину. Готувала презентації та в нашій актовій залі проводила заняття. Деякі теми пропонували самі пацієнти. Мені це цікаво та, сподіваюся, корисно для людей», — говорить про себе лікар.
Олена дуже різностороння людина. Любить активний відпочинок. Цього літа прогулювалася на байдарках по плавням Дніпра та займалась рафтингом на Південному Бузі. У вільний час вона читає книжки – зараз це «Шантарам». А ще любить готувати, наприклад, м’ясо по-французьки .
З роботи Олені Павлівні потрібно піти своєчасно, щоб забрати доньку Аннушку з дитячого садочка , та по дорозі вивчити з нею віршик:
«Я звичайна людина, нічого особливого. Родом з Нового Бугу Миколаївської області. Мама вчителька, батько працював в МВС, а зараз вже на пенсії. Просто працюю вже рік лікарем після інтернатури, тут в центрі і залишилась», — розповідає про себе Олена Шукан Елена Шукан (Elena Shukan), сімейний лікар сімейної амбулаторії №1 Миколаївського Центру первинної медико-санітарної допомоги №3. […]
8 декабря, 2020
«Я звичайна людина, нічого особливого. Родом з Нового Бугу Миколаївської області. Мама вчителька, батько працював в МВС, а зараз вже на пенсії. Просто працюю вже рік лікарем після інтернатури, тут в центрі і залишилась», — розповідає про себе Олена Шукан Елена Шукан (Elena Shukan), сімейний лікар сімейної амбулаторії №1 Миколаївського Центру первинної медико-санітарної допомоги №3.
А для мене це і є найбільш незвично: хто ж про себе так говорить, що я звичайна!? Тому що більшість людей хочуть бути НЕ звичайними або надзвичайними .
«Як ви могли не виконати моїх порад – не здати мазок на коронавірус та прийти знов на прийом без цього результату!!!» , — говорить дуже суворо лікарка відвідувачу з ОРЗ. — «Ви безвідповідально ставитесь до свого здоров’я, наражаєте на небезпеку своїх близьких, всіх людей навколо, у тому числі мене! Негайно йдіть та зробіть цей аналіз, та без нього не повертайтесь». «Вибачте, я щось останнього разу не зрозумів, зараз вже йду», — слухняно говорить чоловік середнього віку та покірно йде на аналіз.
«Бувають випадки, коли до неї приходять залицяльники», — по секрету каже мені її медична сестра. «Олена вислуховує всі скарги чоловіків, перевіряє легені, вимірює тиск, інші показники, навіть щось рекомендує та виписує ліки. А потім ми розмовляємо та розуміємо, що відвідувач насправді все це придумав, тільки щоб знайти привід для знайомства, та ще довго потім сміємось… ”
Олена згадує з особливою повагою та любов’ю свою бабусю , яка вчила її дбати про себе та дарувала гарні прикраси. І ці уроки не минули дарма – Олена любить гарно виглядати, прикрашати себе , сама навчилась робити собі унікальний манікюр, стильно фарбуватись.
Має Олена звичайно і мрії – мати свою родину, чоловіка, дітей , своє житло . А поки не зустріла свою половинку, любить просто відпочивати, подорожувати та пізнавати цей великий світ . І в неї все життя ще попереду, ще стільки звичайного та незвичайного відбудеться, навіть сама заздрю трохи .
«Породиста – означає чистокровна — так виховала нас мама, плюс гени «, – так сама про себе у фейсбуці пише Руслана Омелянчук лікар сімейної амбулаторії №1 Миколаївського Центру первинної медико санітарній допомоги №1. Руслана має вже 2027 підписаних декларацій з мешканцями Кульбакіно – окремого району Миколаєва. Лікар працює у просторому світлому кабінеті з двома великими […]
27 августа, 2020
«Породиста – означає чистокровна — так виховала нас мама, плюс гени «, – так сама про себе у фейсбуці пише Руслана Омелянчук лікар сімейної амбулаторії №1 Миколаївського Центру первинної медико санітарній допомоги №1.
Руслана має вже 2027 підписаних декларацій з мешканцями Кульбакіно – окремого району Миколаєва. Лікар працює у просторому світлому кабінеті з двома великими вікнами, що відповідає усім сучасним нормам. Звертає на себе увагу настінний годинник з інсталяцією серця , який також зустрічає відвідувачів на другому поверсі амбулаторії, де працює Руслана Анатоліївна.
«Вчора, після відпустки, прийняла 48 пацієнтів та мільйон дзвінків , сьогодні вже трохи менше, але, в переважній більшості це мами з дітьми , яким скоро до школи і треба пройти медичну комісію», — розповідає Руслана. Діти намагаються самі заповнювати бланки, медична сестра вимірює вагу та зріст, перевіряє зір. В цей час лікар переглядає наявність обов’язкових щеплень, висновки спеціалістів та надає довідку і рекомендації. Виглядає досить рутинно, але кожній дитині з мамою , як бонус, ще дістаються позитивні коментарі та усмішка лікаря : «Марійка, ти гарно підросла, скоро вже маму переженеш! Так тримати!». Не зважаючи на те, що в амбулаторії з’явився педіатр, мами приходять саме до Руслани з проханням взяти їх з дитиною під свій медичний супровід – це свідчить про високий рівень довіри.
Сьогоднішня моя героїня — людина відверта та водночас сором’язлива . Своє лікарське життя Руслана продовжує і вдома, коли веде свою сторінку в інстаграмі та фейсбуці (має вже біля 1500 підписників!), захоплюється фотографією та фотосесіями. А ще Руслана, як лікар, веде онлайн-консультування і не лише своїх, так званих “договірних” клієнтів, а й інших. Все встигає чистокровна лікарка Руслана:)
Руслана активно подорожує і не пропускає жодного вихідного, щоб кудись не поїхати — від прогулянки по місту до Шрі Ланки .
Відчувається, що у цієї людини все в житті добре, а далі буде ще крутіше, тому що є мотивація робити все по вищому розряду.
«Прийшла пацієнтка на прийом у сльозах , а пішла з усмішкою на обличчі», — так розповідає медична сестра про прийом у свого лікаря Світлани Василівни Назарової, сімейника Центру первинної медико-санітарної допомоги Миколаївського району. Жінка зі сльозами на прийомі: «Я дуже погано почуваюсь. Довготривала діарея, живіт болить , на тілі якась висипка, зудить все. Я не […]
14 января, 2021
«Прийшла пацієнтка на прийом у сльозах , а пішла з усмішкою на обличчі», — так розповідає медична сестра про прийом у свого лікаря Світлани Василівни Назарової, сімейника Центру первинної медико-санітарної допомоги Миколаївського району.
Жінка зі сльозами на прийомі: «Я дуже погано почуваюсь. Довготривала діарея, живіт болить , на тілі якась висипка, зудить все. Я не можу нічого робити, нічого не допомагає».
Лікар спокійно: «Ви самі до нас прийшли, отже не все так погано. Все поправимо. Давайте будемо зберігати спокій. Для того, щоб зрозуміти в чому проблема, треба пройти обстеження. Насамперед зосередимось на діях, якi нам з вами необхідно пройти. Зробимо загальні аналізи крові, сечі та флюорограму зараз у нашому центрі безкоштовно. Медична сестра вам випише направлення. Для виключення кола можливих проблем, давайте зробимо швидкі тести на ВІЛ-інфекцію та гепатит С, теж безкоштовно, за 20 хвилин ми будемо бачити результат. ”
Так невимушено лікар пропонує тестування на ВІЛ, і відвідувачка з легкістю дає згоду. У жінки беруть всі аналізи, проводять в окремому кабінеті консультування та швидкі тести. Лікар оголошує результати тестування на ВІЛ-інфекцію та гепатит С, які на щастя виявились негативними. Лікар виписує інші направлення на консультації вузьких спеціалістів та пропонує повернутись до неї з висновками. Так у жінки і з’явилась на обличчі, що в неї немає таких серозних захворювань як ВІЛ та гепатит С.
Світлана Василівна навчалась на терапевта в Астраханському медичному університеті, а після закінчення переїхала до рідного тепер Миколаєва, про що ніколи не жалкувала. Онук зараз поступив навчатись до університету .
«Онучку, вважаю, повністю я виховала – доглядати за собою, грамотно спілкуватись та писати, мати гарні манери.
А ще ми з чоловіком дуже любимо подорожувати . Минулого року їздили до Туреччини , де я себе відчула майже королевою – такий там гарний сервіс. Нажаль цього року не склалося», — розповідає Світлана.
Гадаю, що більшість відвідувачів виходять від лікаря задоволені та з усмішкою на обличчі і в душі, як і я.
«Цей лікар вам абищо не призначить! Вона постійно лопатить Інтернет , щоб бути в курсі всіх медичних новин. Вона дуже уважна, ніколи нікому не відмовляє – прийме усіх до останнього в черзі. Мені її рекомендувала моя сусідка-лікар, так і сказала — усі медики закладу підписали декларації саме з нею», — говорить одна із пацієнток Світлани […]
21 августа, 2020
«Цей лікар вам абищо не призначить! Вона постійно лопатить Інтернет , щоб бути в курсі всіх медичних новин. Вона дуже уважна, ніколи нікому не відмовляє – прийме усіх до останнього в черзі. Мені її рекомендувала моя сусідка-лікар, так і сказала — усі медики закладу підписали декларації саме з нею», — говорить одна із пацієнток Світлани Миколаївни Прихленко, сидячи зі мною в черзі, тому що в кабінеті в цей час обслуговувались пацієнти з підозрою на COVID .
«Я по запису приймаю пацієнтів, у кого лікарі у відпустці , а свої йдуть без запису, і кінця черзі не видно! А ще бігти на виклик додому до хворого », — жаліється колезі Світлана Миколаївна, лікарка сімейної амбулаторії №2 КНП ММР «Центру первинної медико-санітарної допомоги №5».
«Треба впихнути невпихуєме в лікарську он-лайн програму , щоб призначити вам дослідження. Ви ж у мене не записані, а найближчий вільний час запису через три робочі дні», — говорить лікарка молодій дівчині, яка не змогла своєчасно пройти усі призначені обстеження.
Чоловіку передпенсійного віку Світлана дає направлення на додаткові аналізи та обстеження, виписує ліки від набряків: «Я вам призначила два види пігулок. Два тому, що одні вимивають кальцій, а інші додають. Дивіться уважно – ці приймати по пів пігулки два рази на день, а ці по цілій раз в день. Ви мене почули?». Пацієнт киває. «Ви мене точно почули?», — знов запитує Світлана Миколаївна. «Дякую, що запитуєте. Я так краще запам’ятаю, коли ви запитуєте. А ще запишіть мені все додатково».
З роботи Світлана йде після 20.00 (хоча графік прийому до 19.00), коли в центрі вже нікого немає крім охорони. І все продовжує думати про хворих та роботу… А вдома чекає чоловік та син Саша, якому готуватись до другого класу . Через постійну зайнятість роботою, мама і не пам’ятає коли останнього разу з ними гуляла…
Та найбільше запам’ятався мені Світланин крик душі : «Я з дитинства мріяла бути лікарем. А зараз, через складності медичної реформи та через загальну ситуацію, я вже не впевнена в правильності свого вибору. ЛЮДИ! Будь ласка, не телефонуйте мені о 7 годині ранку в мій вихідний, коли я мрію поспати довше та побути з дитиною. Не кажіть мені “я не додзвонився в реєстратуру, дзвоню вам – ви коли сьогодні приймаєте?” Пам’ятайте, що лікар також ЛЮДИНА і потребує особистого простору, поваги, розуміння та любові! »
«Сьогодні з ранку вже реально був винос мозку – коли виявили пацієнтку з коронавірусом і поки поклали її в стаціонар. А потім ще один, постійні телефонні дзвінки , коли усім все потрібно терміново», — жаліється Тетяна Анатоліївна Білявська, лікарка сімейної амбулаторії №4 Миколаївського Центру первинної медико-санітарної допомоги №1. «Ні, у вас не виразковий стан, а […]
29 октября, 2020
«Сьогодні з ранку вже реально був винос мозку – коли виявили пацієнтку з коронавірусом і поки поклали її в стаціонар. А потім ще один, постійні телефонні дзвінки , коли усім все потрібно терміново», — жаліється Тетяна Анатоліївна Білявська, лікарка сімейної амбулаторії №4 Миколаївського Центру первинної медико-санітарної допомоги №1.
«Ні, у вас не виразковий стан, а довиразковий, тому вам досить приймати ці ліки. Для розуміння повної картини того, що відбувається у вас організмі, треба зробити додатково аналіз на трансамінази . Якщо ви можете собі дозволити це фінансово, то зробіть, будь ласка, Світлана Геннадіївна. Тоді за результатами аналізу я можу сказати точніше, які ліки вам більше підійдуть. Чекаю вас на прийом з висновками»,— консультує лікарка дуже досвідчену в своїй хворобі літню пацієнтку.
Людині після отруєння рекомендує порошки, які можна придбати поштучно , щоб вийшло дешевше, а також детально розписує дієту – тільки варену і парову їжу, ніяких яблук, гарбузів, томатів та інших свіжих продуктів. Інакше розлад кишечника може повернутись.
Тетяна Анатоліївна потомствений лікар, постійно навчається на тренінгах , вебінарах, щоб бути в курсі усіх новин в діагностиці та лікуванні. У якості хобі, Тетяна Анатоліївна захоплюється трихологією — наукою про волосся.
А вдома на маму чекає 20-річна донька Олександра, яка і вечерю приготує і порядок в домі наведе, хоч і сама навчається в Академії на факультеті міжнародних відносин. А все тому, що розуміє як мамі непросто працювати зараз лікарем.
Подобається Тетяні Анатоліївні спілкуватись з друзями за чашкою кави , а ще подорожувати до улюбленої Одеси, де вивчала медицину.
Дивлячись на те, що більше 2000 людей уклали декларації саме з цим лікарем, я розумію, що це гідний спеціаліст!
Я пам’ятаю її ще зі школи, коли вона приходила до нас у двір відвідати когось хворого. Завжди із зачіскою, на каблучках , і вся така … Ніколи не пройде повз, завжди поцікавиться у всіх у дворі про самопочуття та як справи», — згадує колега сімейного лікаря амбулаторії №1 КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» […]
9 сентября, 2020
Я пам’ятаю її ще зі школи, коли вона приходила до нас у двір відвідати когось хворого. Завжди із зачіскою, на каблучках , і вся така … Ніколи не пройде повз, завжди поцікавиться у всіх у дворі про самопочуття та як справи», — згадує колега сімейного лікаря амбулаторії №1 КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Тетяни Сергіївни Tata Kudenko.
«41 рік стажу роботи лікарем-терапевтом, а зараз — сімейником. І все на одному місці роботи! Коли мене в 25 років призначили завідуючою амбулаторією, я думала — невже я така стара?», — говорить посміхаючись про себе Тетяна Сергіївна.
В кабінеті затишний диванчик, а навпроти 2 великих акваріума з барвистими рибками , за якими так спокійно спостерігати та медитувати. На диванчику полюбляють присісти, відпочити та набратись позитиву співробітники не тільки амбулаторії, а і всього центру.
В кабінеті лікарка майже ніколи не залишається на самоті – завжди або пацієнти, або співробітники, або відвідувачі.
«Я все про тебе згадувала, Катю, як ти здала той тест на термо ….. коли в тебе підвищується температура від хвилювання!» — говорить Тетяна Сергіївна дівчинці, яка прийшла з мамою для отримання медичної довідки для університету. Лікар цікавиться до якого саме університету дівчина вступила, запитує про брата, виписує список направлень на обов’язкові обстеження та консультації, надає адреси де все це необхідно пройти, а потім окремо консультує маму дівчинки.
Під час перебування в кабінеті тільки і чуєш — COVID, COVID. Спочатку розмови та розслідування щодо пацієнта, у якого виявився позитивний результат на коронавірус. А декларації у нього немає, тому Тетяна Сергіївна проводить консультацію по телефону самого хворого, пропонує укласти угоду з лікарем та зробити дослідження його дівчині. Потім консультування хворої сім’ї – все детально розпитає — про стан, температуру , прийом ліків, пояснює, як звичайно поводить себе організм при цій хворобі, дає поради.
В перерві між активною роботою,Тетяна Сергіївна із захватом розказує та показує на мобілці своїх онучок-близнючок Таню та Олю, з якими чудово провела відпустку.
А ще я точно знаю, що ця людина вміє смакувати життя – в прогулянці, в спілкуванні, в роботі, на дачної ділянці, в шопінгу, їжі,… Тому що саме вона навчила мене любити сир камамбер , коли ми вперше разом відвідали тренінг в рамках проекту HealthLink. Та не абиякий сир, а тільки конкретної марки! А коли людина так смакує життя – в неї самої, та у всіх поруч з нею, все буде добре.
«В мене вже 10% договорів понад норми – і все гарні люди» — відповідає на прохання медичного працівника взяти пару гарних людей на медичне обслуговування сімейний лікар амбулаторії №5 Миколаївського Центру первинної медико-санітарної допомоги №1 Котовська Олександра Володимирівна. Відвідувач дає картку з усіма аналізами та висновками – говорить що готується для операції і йому треба […]
10 марта, 2020
«В мене вже 10% договорів понад норми – і все гарні люди» — відповідає на прохання медичного працівника взяти пару гарних людей на медичне обслуговування сімейний лікар амбулаторії №5 Миколаївського Центру первинної медико-санітарної допомоги №1 Котовська Олександра Володимирівна.
Відвідувач дає картку з усіма аналізами та висновками – говорить що готується для операції і йому треба висновки сімейного лікаря. «Володимирівна, ось тут висновки МРТ. Лікар, який буде робити операцію, мені призначив робити знімки кишечника, а потім сам говорить – мені це не потрібно. Так навіщо я тисячу гривень зайвих заплатив?» Лікарка тільки вислуховує та розводить руками…..
Інша відвідувачка просить надати направлення на аналізи та кардіограму для підопічного, який на лікарняному. Лікар просить медичних сестер виписати направлення на потрібні аналізи та розповісти де та коли необхідно зробити кардіограму, поки сама переглядає картку хворого. Помічниця лікаря – медична сестра – все показує та розказує пацієнтці, по виписаному направленню. Відвідувачка все слухає та стверджувально киває головою. Збирає всі документи до купи та в третє запитує – а де направлення на кардіограму? Їй ще раз спокійно пояснюють – «Ось направлення у вас в руках, на ньому написана дата, час та номер кабінету. Все тепер зрозуміло, Аня?»
Невеличкий кабінет лікаря в амбулаторії, де знаходяться 3 робітника – крім лікаря -2 медичних сестри, які так і снують туди-суди. То когось відвести до іншого кабінету, то передати папери, то ще щось.
«У свій час пішла вчитись на медичну сестру після 8 класу, щоб скоріше стати дорослою та самостійною, а ще згадує, мама дуже мріяла стати лікарем, але не судилось. А в медицину пішла тому, що самій частенько приходилось лікаря відвідувати з дитинства. А після медичного училища – одна дорога – стати лікарем. І так 27 років вже лікую людей!»
Олександра дуже різностороння людина. Має сина та онучку, з якими часто спілкується по телефону, бо живуть вони в Польщі. Вивчає дві іноземних мови – польську та німецьку, щоб тренувати мізки, шуткує, бере уроки малювання та двічі на тиждень відвідує студію Танго, про що говорить з захопленням – має професійні наряди, туфельки, поїздки на мілангу!
Вважаю, що саме ці яскраві та різноманітні заняття після роботи дозволяють їй і досі залишатись спокійним та терплячим лікарем.
Якщо вам цікава публікація та Ви ії дочитали – не соромтесь поставити лайк сторінці нашої організації) Для команди фонду цей клік дуже важливий. Залишайтесь з нами – ми плануємо поділитись історіями про інших лікарів.
«Сідай тут і чекай», — даючи велике горня чаю і шматок торту, звертається до мене лікарка профілю фтизіатрії КНП «Миколаївської центральної районної лікарні» Миколаївської районної ради Людмила Пилипівна Новокшанова Людмила Новокшанова, коли я вперше декілька років тому прийшла на зустріч з нею, щоб обговорити послуги фонду «Вихід» та майбутню співпрацю . Я була підкорена і […]
23 августа, 2021
«Сідай тут і чекай», — даючи велике горня чаю і шматок торту, звертається до мене лікарка профілю фтизіатрії КНП «Миколаївської центральної районної лікарні» Миколаївської районної ради Людмила Пилипівна Новокшанова Людмила Новокшанова, коли я вперше декілька років тому прийшла на зустріч з нею, щоб обговорити послуги фонду «Вихід» та майбутню співпрацю . Я була підкорена і такими розпорядженнями, і таким відношенням.
Відповідно до першої медичної освіти Людмила – терапевт, потім було навчання фтизіатрії, а з 2019 вона ще і пульмонолог. Маючи 40-річний лікарський стаж Людмила Пилипівна завжди на передовій, і в час епідемії COVID-19 — завідуюча терапевтичним відділенням. З 10 років Людмила знала, що бути лікарем – це її покликання, бо мала гарний приклад старшої сестри з її чоловіком, і дуже мріяла робити людей здоровими. І незважаючи на всі складні часи, виклики і проблеми, все рівно обрала б саме таку професію, – якщо знову прийшлось би обирати.
— Максиме, зробіть рентген та здайте аналізи, які ми вам виписали – говорить лікарка пацієнту і стає зрозуміло, що такі пацієнти з туберкульозом для неї вже як рідні: тому що бачить їх кожного місяця впродовж не першого року лікування. А якщо це хіміорезистентний туберкульоз, то лікують його впродовж щонайменше 20 місяців.
— Вже 3 дні маємо температуру та кашель. Приїхали з села – хочемо дізнатись, що у нас та вилікуватись, – говорять наступні відвідувачі.
— Сходіть, будь ласка, зараз до кабінету центру первинної допомоги та зробіть тест на COVID-19, щоб я могла зрозуміти подальші дії. Якщо це COVID, треба лягати до стаціонару, – говорить Людмила Пилипівна. А мені пояснює – у них нема декларації з сімейним лікарем та, мабуть, хтось підказав прийти до Пилипівної, оскільки вона не відмовить.
Майже на рівних поряд з лікаркою працює вірна помічниця – медична сестра Тетяна Вікторівна Голота. Коли Людмила в ковідному відділенні, по максимуму роботу кабінету фтизіатра вона бере на себе і викликає фтизіатра тільки в найбільш екстрених випадках. Тетяна дає скерування на аналізи, забирає результати, додає дані до системи електронної звітності та до особистих карток пацієнтів, готує і подає заявки на протитуберкульозні препарати на кожного хворого, а це з 4 районів — Миколаївського, Очаківського, Новоодеського та Березанського, телефонує до кожної медичної сестри, яка видає препарати, щоб з’ясувати як хворий приймає ліки, телефонує хворим, якщо він пропав, та ще багато-багато іншого. Без такої допомоги та підтримки лікарю ні за що не впоротись зі своїми обов’язками.
Людмила Пилипівна зараз живе з чоловіком удвох, — тому що дорослі доньки живуть в інших країнах. Анна в Сполучених Штатах з 6-річними онучками-близнюками Анастасією і Поліною. Олена – в Туреччині з 1-річним онуком Романчиком. А їй доводиться подорожувати поперемінно то до одних онуків, то до інших, поза тим — майже кожного дня спілкується з рідними по телефону.
Від Людмили аж віє теплом, турботою та любов’ю, — якими вона наділяє своїх пацієнтів.
20 августа, 2021
Шануємо Максима Мануйлова
— На що жалієтесь? Присядьте будь ласка, – зустрічає мене на порозі свого кабінету молодий красивий лікар амбулаторії №2, КП «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Максим Олександрович Мануйлов Максим Мануйлов. Його щира та відверта усмішка одразу підкорює. Молода жінка завітала за направленням на щеплення для свого 6-річного сина. — Сідайте, Валентино, давайте знімемо цю […]
20 августа, 2021
— На що жалієтесь? Присядьте будь ласка, – зустрічає мене на порозі свого кабінету молодий красивий лікар амбулаторії №2, КП «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Максим Олександрович Мануйлов Максим Мануйлов. Його щира та відверта усмішка одразу підкорює.
Молода жінка завітала за направленням на щеплення для свого 6-річного сина.
— Сідайте, Валентино, давайте знімемо цю гарну патріотичну сорочку та послухаємо Віталіка. Хто ж тобі таку красу купляв?, – запитує лікар у хлопця. Після огляду дитини, видає направлення та, консультує маму.
“А тепер мене! У мене нещодавно з’явився набряк – ось подивіться! — та я не була давно у ендокринолога, а ще як судомою зводить праву гомілку!”, – говорить жіночка та бідкається, – “Що ж таке, – мені тільки 28 років, а я маю вже стільки болячок!”.
Спокійно та впевнено вислуховує відвідувачку Максим Олександрович, оглядає та надає направлення на додаткові аналізи та до вузьких спеціалістів. – Потрібно все з’ясувати детальніше, тоді ми зможемо зрозуміти, що потрібно зробити, щоб ви почувались добре.
Всі робітники кабінету працюють злагоджено, як єдиний організм. Вони навіть у Вайбер групі назвали себе «сім’я». Тоня та Оля – надійні помічниці, які іноді ще підказують лікарю, як треба поводитись з пацієнтом. Адже до кожного потрібен індивідуальний підхід. Тоня розповідає, що працює з Максимом Олександровичем вже 7 років і кращого лікаря не зустрічала.
Максим пішов вчитися на лікаря слідом за старшим братом Геннадієм, який зараз працює сімейним терапевтом.
Максим любить грати на фортепіано та співати. Іноді, коли відчуває бажання, – іде до бібліотеки та пропонує заспівати, якщо вони не проти. І хоча зараз лікар не одружений, має чудового сина Арсенія, який, як більшість однолітків, захоплюється футболом, Ю-тюбом, Майн Крафтом.
Я бажала б ще побачити цю чудову усмішку молодого лікаря.
23 июля, 2021
Шануємо Аллу Ополінську
«Останній пацієнт, якому я пропонувала пройти безкоштовне тестування на ВІЛ-інфекцію та гепатит С швидкими тестами, мав жовтий колір шкіри, погані печінкові та ниркові проби та низький гемоглобін. А ще у нього нещодавно померла дружина з незрозумілих причин, яка була ще зовсім молодою. За цих обставин такий аналіз необхідно зробити для виключення можливих захворювань», — говорить […]
23 июля, 2021
«Останній пацієнт, якому я пропонувала пройти безкоштовне тестування на ВІЛ-інфекцію та гепатит С швидкими тестами, мав жовтий колір шкіри, погані печінкові та ниркові проби та низький гемоглобін. А ще у нього нещодавно померла дружина з незрозумілих причин, яка була ще зовсім молодою. За цих обставин такий аналіз необхідно зробити для виключення можливих захворювань», — говорить лікар амбулаторії №2, КП «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Алла Аркадіївна Ополінська.
— Покладіть маленьку Настусю на столик, я її огляну, – говорить лікар молодій мамі, яка завітала задля отримання направлення на щеплення для піврічної донечки.
Лікар уважно оглядає маленьку пацієнтку, слухає дихання та серце, заглядає до рота, міряють з медичною сестрою ріст, вагу, робить зовнішній огляд, розпитує мамусю про вигодовування, сон та інше. І щира усмішка не злітає з уст Алли Аркадіївни. А її низький оксамитовий голос заспокоює та просто зачаровує.
Після закінчення в 1978 році Одеського медичного університету Алла Аркадіївна працювала дільничним лікарем в рідному Вознесенську, а потім їй запропонували пройти додаткове навчання на ендокринолога, тому що місто потребувало такого вузького спеціаліста. «А мені ендокринологія завжди була цікава. От і зараз я працюю на 50% ставки сімейним лікарем, та на 50% — ендокринологом», — розповідає Алла Аркадіївна. Колеги високо оцінюють досвід лікаря, довіряють її висновкам та рекомендаціям, та направляють своїх пацієнтів до неї на консультації.
Колись наша героїня дуже любила співати і танцювати, а зараз весь вільний час присвячує родині – двом донькам Інні і Юлії, та онукам – Тамарі, яка зараз вчиться на психолога, та Єві, яка живе у Харкові і перейшла до другого класу. Останнього разу відпустку проводила саме у Харкові зі своїми улюбленицями. Тільки говорить, що вже через тиждень відпустки починає думати про роботу та пацієнтів, без яких не уявляє свого життя.
А мені б дуже хотілось ще почути як Алла Аркадіївна співає своїм глибоким, душевним голосом, бо вона не тільки чудовий лікар, але і в першу чергу така чарівна жінка .
«Я з самого початку хотіла працювати саме педіатром, тому що дуже люблю дітей. У мене навіть не було іншого вибору як стати лікарем. Моя бабуся Ольга Іллівна була фельдшером, мама Ольга Вікторівна медичною сестрою. Я все дитинство провела у швидкій допомозі з бабусею та у травматологічному відділені лікарні швидкої медичної допомоги на чергуваннях з мамою, […]
9 июля, 2021
«Я з самого початку хотіла працювати саме педіатром, тому що дуже люблю дітей. У мене навіть не було іншого вибору як стати лікарем. Моя бабуся Ольга Іллівна була фельдшером, мама Ольга Вікторівна медичною сестрою. Я все дитинство провела у швидкій допомозі з бабусею та у травматологічному відділені лікарні швидкої медичної допомоги на чергуваннях з мамою, бо ні с кім було залишити….» — так розповідає про своє покликання лікар педіатр КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Поповкіна Анастасія Олександрівна @Анастасия Поповкина.
— Нам треба довідку про стан здоров’я до школи – говорить мама підлітка.
— Зараз проведемо огляд та дамо вам довідку – відповідає Анастасія. Перевіряє основні показники – температуру, тиск, пульс, слухає легені та роботу серця, заглядає до горла, вимірює ріст і вагу. Потім переглядає щеплення. Окремо запитує про зір, тому що підліток в окулярах.
— Так нам окуліст рекомендує сидіти не далі ніж на третій парті у школі – каже мама дитини.
Лікар веде усіх ВІЛ-інфікованих діточок в районі. Зараз 14 малят на обліку і всіх, хто був під наглядом знімають з обліку після остаточного аналізу. Це дітки від ВІЛ–інфікованих батьків, яким дають при народженні профілактичні препарати. І якщо мама відповідально відноситься до здоров’я дитини, то майже всі діти бувають здоровими.
Настя одягнена в яскравий з малюнками медичний костюм – «Так зараз педіатрам дозволено мати такий одяг, можливо щоб дітлахам було веселіше приходити до лікаря — відповідає вона на моє питання про незвичний одяг.
Настя велика рукодільниця – вишиває хрестиком. Демонструє мені на мобільному телефоні гарну, милу донечку Олю на картині вишивкою та посміхається, що в декретній відпустці було досить часу для такого хобі.
Лікар має великі плани на майбутнє. Наприклад, запитувати та проводити консультування підлітків щодо їх сексуального здоров’я, як частини загального гарного почуття. Особливо це актуально зараз, коли тестування на ВІЛ–інфекцію дитина з 14 років може проходити без згоди батьків. А фонд «Вихід» планує всіляко підтримувати цю ініціативу.
«Я люблю свою работу Я приду сюда в субботу»… Так мимохідь скоромовкою говорить про свою роботу завідуюча денним стаціонаром КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Любов Богданівна Дудла Любовь Дудла. — Мене мій сімейний лікар направив до Вас, – говорить відвідувачка. — Але спочатку вона мене направила в обласну лікарню. Мені там запропонували лягти, […]
25 июня, 2021
«Я люблю свою работу
Я приду сюда в субботу»…
Так мимохідь скоромовкою говорить про свою роботу завідуюча денним стаціонаром КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Любов Богданівна Дудла Любовь Дудла.
— Мене мій сімейний лікар направив до Вас, – говорить відвідувачка. — Але спочатку вона мене направила в обласну лікарню. Мені там запропонували лягти, але я відмовилась. Тому що у мене дома собачка, яку нікому годувати.
— Зрозуміло. Давайте все з початку. З чим ви звернулись до сімейного лікаря?
— Мені на роботі стало погано і я відпросилась у директриси.
— Як саме стало погано, що ви відчули? Вас нудило, голова йшла обертом? ….
— Ні, не нудило, а просто сильно боліла голова та права рука заніміла і я нічого нею не могла робити.
— Так, пишемо – головний біль, порушення руху правої руки…
Лікар робить призначення, запрошує до денного стаціонару, для отримання маніпуляцій, і додає – «Будьте обережні зараз, не навантажуйтесь та полюбіть себе».
Пробігаючи по коридору до палати з хворими Любов Богданівна просить медичну сестру: «Настю, будь ласка, зробіть чаю з бутербродами для пацієнтки, а то людина голодна і ми не можемо її в такому стані капати».
На вході в ординаторську завжди підпирає відкриті двері статуетка кобри. «Вона нас оберігає», — реагує на моє німе запитання Любов Богданівна.
«Коли тут була лікарня, люди себе відчували краще ніж вдома», — з очима повними сліз згадує лікарка. — «Так, пам’ятаю, одного разу виписую жінку поважного віку додому, а вона мене просить залишить її до наступного дня, щоб прийняти зранку душ, бо в неї такого нема».
Бачачи наповнені сльозами очі Любов Богданівни, згадую, як її чоловік Іван Дмитрович колись з тремтінням в голосі говорив: «Я не очікував що це буде так зворушливо», коли наш Миколаївський місцевий благодійний фонд «Вихід» вперше відкривав Фотовиставку «Шануємо лікарів» (ось як це було — https://bit.ly/3xSczSu) минулого року.
40 років лікувальної практики, 25 з яких у Снігурівській центральній районній лікарні, і тільки останні 4 роки Любов Богданівна працює тут, у Миколаєві. А живуть вони з чоловіком зараз в гуртожитку для медичних працівників, і задоволені своїми 23 квадратними метрами однокімнатної квартири.
З гордістю Людмила Богданівна говорить про сина Дмитра – таракального хірурга, який зараз працює у центральному військовому госпіталі Києва. А ще моя героїня дуже товариська людина та любить писати шаради для привітання колег.
І не зважаючи на те, що Любов Богданівна часом незадоволена тим, як вона виходить на фото, я бачу найкрасивішу людину як ззовні, так і внутрішньо. Та в підтвердження своїх відчуттів, я бачу як її обожнюють колеги та пацієнти!
«Майже усі мої 1300 пацієнтів, це люди старшого віку, і часто мають цілий букет патологій. А все тому що я єдиний терапевт в центрі. Я не сімейний лікар, а саме терапевт. 12 років пропрацювала у Вознесенській центральній лікарні терапевтом та отримала там величезний досвід. Маю досвід у кардіології, тому що 80% моїх пацієнтів мають серцево-судинні […]
30 июля, 2021
«Майже усі мої 1300 пацієнтів, це люди старшого віку, і часто мають цілий букет патологій. А все тому що я єдиний терапевт в центрі. Я не сімейний лікар, а саме терапевт. 12 років пропрацювала у Вознесенській центральній лікарні терапевтом та отримала там величезний досвід. Маю досвід у кардіології, тому що 80% моїх пацієнтів мають серцево-судинні проблеми, а 50% — цукровий діабет та ще інші хвороби нервової системи, ендокринної та інші. І мені як терапевту потрібно в першу чергу проаналізувати висновки та призначення інших вузьких спеціалістів та оцінити, переглянути їх призначення. Кожен з них бачить тільки свою частину організму людини, а я розглядаю його цілком. Так буває, що призначення вузького спеціаліста треба міняти, бо вони протипоказані при наявності іншого захворювання», — так розповідає про свою роботу лікарка амбулаторії №2, КП «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Оксана Анатоліївна Левченко.
— У мене підвищений тиск і я вже 14 років під наглядом у лікаря. А зараз у мене ще і серце хватає, – каже жінка середнього віку.
— А як хватає? Швидко чи довго? Як часто? Розкажіть детальніше, Наталія Петрівна, – запитує лікарка.
— Ні не дуже часто, може пару разів на день, схватить та майже одразу і відпускає. А ще я під наглядом ендокринолога.
— Коли останнього разу відвідували ендокринолога?
— Мабуть пару років тому.
— Давайте я вас огляну, а потім дам направлення до спеціалістів, отримуємо результати та тоді вирішимо, що можна зробити. А ще я вам дам щоденник. В ньому є рекомендації щодо харчування. Будь ласка уважно подивіться та дотримуйтеся цих правил. Також потрібно кожного дня вимірювати свій тиск, як ви це робите зараз та ще пульс та відмічати у щоденнику. Потім його обов’язково берете з собою, коли прийдете до мене.
Після повного огляду пацієнтки та надання направлень, рекомендує одягатись більш зручно для огляду лікаря та бути уважної до себе та своїх відчуттів.
Сама Оксана Анатоліївна корінна жителька Вознесенська – і мама, і бабуся, і прабабуся з цього міста. Хоча мама Лариса Миколаївна працювала у торгівлі, маленька Оксана побачила, що професію лікаря найбільше поважають. Тому вже в 15 років зрозуміла, що хоче бути поважною людиною, а саме лікарем. Після закінчення Одеського медичного університету 1997 році працювала у Вознесенську, спочатку в лікарні, а останні 7 років в центрі первинної допомоги, бо саме такого спеціаліста тут не вистачало.
Оксана Анатоліївна має чудову родину, якій присвячує майже весь вільний час. Чоловік Юрій – приватний підприємець та на всі руки майстер – займається ремонтом побутової техніки. Нещодавно турботливий господар навчив свою дружину ловити окунів на Лимані саме на спінінг та блешню, обдурюючи маленьких хижаків .
Особливо лікар пишається своєю красунею донечкою, із захопленням показуючи її професійні фото. Донька Марія зараз вдома на канікулах, готується до святкування повноліття. А навчається на Хімічному факультеті Київського Національного Університету на бюджеті (!) та перейшла на другий курс.
Побажаємо Оксані Анатоліївні гарного літнього відпочинку, адже їй справді нелегко буває надавати якісну медичну допомогу своїм пацієнтам
«Думаю, що пацієнти мене обирають як лікаря тому, що я вмію спілкуватись з людьми. Завжди вислухаю, навіть якщо людина не може сформулювати свої думки та почуття, допоможу визначитись. Я не поділяю людей на гарних чи негарних, багатих чи бідних, з освітою чи без — я готовий допомогти тим, хто звертається до мене та поділитися знаннями, […]
18 июня, 2021
«Думаю, що пацієнти мене обирають як лікаря тому, що я вмію спілкуватись з людьми. Завжди вислухаю, навіть якщо людина не може сформулювати свої думки та почуття, допоможу визначитись. Я не поділяю людей на гарних чи негарних, багатих чи бідних, з освітою чи без — я готовий допомогти тим, хто звертається до мене та поділитися знаннями, вміннями якими сам володію», — говорить про себе Александр Нечаев, лікар амбулаторії №3, КП «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» .
— Ось мої аналізи та висновки спеціалістів, які я привезла з Миколаєва. Я думала, що у мене проблеми з нирками, а це мені хребет дає такі реакції. Хірург в Миколаєві мені сказав на операцію. Та ніколи! Інші говорять, що аналіз безкоштовний, а коли приходиш, то з’ясовується, що треба платити півтори тисячі за якісь матеріали. Навіщо мені таке! …. – розповідає балакуча жінка поважного віку.
— А як ви зараз себе почуваєте? Яка температура? – запитує лікар
— А хто там її міряв…
— Давайте зараз виміряємо, — спочатку міряє температуру електронним прибором Олександр Володимирович, але потім дає звичайний градусник, бо відвідувачка не дуже довіряє сучасним приладам. Потім вимірює пульс і тиск.
Так, не поспішаючи, веде прийом лікар та надає поради між нечастими паузами пацієнтки. Рекомендує зробити додаткові безкоштовні обстеження, щоб отримати направлення на безкоштовні процедури до водолікарні. Пропонує також приходити до спеціально обладнаного залу в амбулаторії для проходження лікувальної гімнастики. Та найголовніше — лікар дійсно вислуховує відвідувачку, а вона задоволена і вдячна залишає кабінет до наступної зустрічі.
Олександр родом з Арбузинки Миколаївської області і все життя мріяв допомагати людям. Зараз, після закінчення Дніпровської медичної академії, вже рік працює в Вознесенську. Має 1585 пацієнтів по деклараціях, серед яких є і люди, які живуть з ВІЛ. Пишається, що працює саме сімейним лікарем, тому що такий лікар знає людину цілком та може краще допомогти кожному.
Молодий лікар Олександр (ще не одружений) є дуже різносторонньою людиною – грає, імпровізує на різних музичних інструментах, які сам виготовляє , займається йогой, подорожує на велосипеді по околицях Вознесенська з його чудовими краєвидами, допомагає в проведенні акцій по місту та закладу, любить екстрим…
Але у Олександра за роботою небагато друзів у місті. Тому бажаємо йому знайти справжніх друзів в житті та створити щасливу родину)
«Мені краще сказати, чого я не роблю ніж описати, за що відповідальна», — каже головна медична сестра КП «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ольга Анатоліївна Пишина Ольга Пышина. Поки ми спілкувалися впродовж півгодини ніби-то удвох, щонайменше 8-10 разів хтось зазирав до кабінету та ще відбулося до 5 різних дзвінків. Я навіть не змогла зрозуміти, […]
30 августа, 2021
«Мені краще сказати, чого я не роблю ніж описати, за що відповідальна», — каже головна медична сестра КП «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ольга Анатоліївна Пишина Ольга Пышина. Поки ми спілкувалися впродовж півгодини ніби-то удвох, щонайменше 8-10 разів хтось зазирав до кабінету та ще відбулося до 5 різних дзвінків. Я навіть не змогла зрозуміти, про що вони розмовляють, — але питання були вирішені майстерно та оперативно.
Усі потреби закладу у медичних препаратах, виробах медичного призначення, обладнанні, усі витрати на три амбулаторії, усі плани закупівель та звіти з використання, організація щеплень від коронавірусної хвороби, рутинна вакцинація, інфекційний контроль, і багато чого іншого.
🧑👨⚕️ Особлива турбота Ольги Анатоліївни – персонал. Потрібно знати про кожну медичну сестру, кожного лікаря, молодший персонал: як працюють, чи дають собі раду з обов’язками, які мають потреби в навчанні або особисті, які мають корисні здібності, які зобов’язання варто делегувати, як організувати краще робочий простір та інше. А найважливіше – як зацікавити персонал, щоб кожному і кожній було цікаво працювати. І в даному питанні креативність та ентузіазм Ольги зашкалює. Наприклад, у вайбер-групі напередодні Дня медичного працівника з її ініціативи провели вікторину з питаннями з історії медицини, цікавими фактами, задачами на логіку. Перші 3 правильні відповіді оцінювались одним балом. І за результатами тому, хто набрав найбільшу кількість, дістався приз — цифровий тонометр. А в Міжнародний день медичної сестри провели конкурс між підрозділами, які разом вигадували назви своїм командам, логотипи, девізи. Конкурси були на логіку, креативність і швидкість, а переможці отримали великий кошик смаколиків для всіх колег своєї амбулаторії. Також на день медичної сестри придумали безпрограшну лотерею з винагородами у форматі сертифікатів на 500 грн. — на білизну, господарські товари, інші корисні дрібниці.
— «Машина з Миколаєва з вакциною Комірнаті від Pfizer вже в дорозі», — зазираючи повідомляє головний лікар закладу Тетяна Василівна.
— Зрозуміла, сиджу до упору, – відповідає головна медична сестра.
«Скільки себе пам’ятаю, знала що буду медиком. У мене замість іграшок в дитинстві були медичні інструменти – шприци, шпателі, медичний лоток, бікси. Страшенно подобалось пінцетом перебирати, перекладати ці інструменти! Навіть пам’ятаю, як лікувала меншу сестричку Катерину. В той же час, бабуся, яка була проти того щоб я йшла у медицину, завжди повторювала: тільки не лікарем, тільки не лікарем. А я розуміла, що саме медицина — моє покликання. Після того, як не поступила до медичного університету, поїхала сама до медичного училища у Первомайську, навіть особливо не порадившись з рідними», — з радістю та задоволенням розповідає про свій вибір Ольга.
Написання різноманітних проектів та отримання грантів також на Ользі Анатоліївні. Раз на рік все ж таки вдається кудись вибратись у подорож у відпустці, іноді зустрітись з подругами за чашечкою кави .
«Зараз багато діточок народжується з різними патологіями. І мамусі особливо в перший рік дитини нарікають: за що мені таке покарання, що це кара божа за вісь рід та щось подібне. Тут же дзвоню до іншої знайомої, яка вже стикнулась з подібною проблемою, та запитую дозволу що їй зателефонує інша матуся. І все миттю стає на свої місця! Мрію для таких батьків зробити простір для зустрічей, подарувати їм спільноту і підтримку. Адже, коли приймаєш свою ситуацію і маєш однодумців, можна гори звернути!», — переконана Ольга.
Але більш всього грандіозних планів та задумок у Ольги Пишини – наприклад, паліатив, якого зовсім нема у місті, або згуртувати тих же матусь з дітьми з особливими потребами.
Великий, просторий кабінет з двома світлими вікнами, фігурний зручний стіл на 2 особи з корисними поличками, сучасне обладнання, на підвіконнях орхідеї та інші гарні квіти. Так зустрічає своїх, вже майже рідних, пацієнтів лікарка КП «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ольга Миколаївна Фоменко Оля Фоменко. — Протягом дня Оленка часто кашляє? Що давали? – запитує […]
11 июня, 2021
Великий, просторий кабінет з двома світлими вікнами, фігурний зручний стіл на 2 особи з корисними поличками, сучасне обладнання, на підвіконнях орхідеї та інші гарні квіти. Так зустрічає своїх, вже майже рідних, пацієнтів лікарка КП «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ольга Миколаївна Фоменко Оля Фоменко.
— Протягом дня Оленка часто кашляє? Що давали? – запитує лікарка у молодої мами дівчинки.
— Вдень не дуже, але вранці багато кашляє.,. Давали ліки, які ви призначили. Спочатку вони добре допомагали, але потім не помічала.
— Так ще продовжуємо давати ті ж самі ліки – після огляду дівчинки говорить лікар. А с понеділка вже можна до садочка відправляти. Та пам’ятайте, зараз ми працюємо по іншому графіку. До 10 ранку приймаю людей з температурою, екстрених. А з 10 години треба записуватись у реєстратурі та приходити на свій час, щоб уникнути скупчення людей в коридорі.
— Гострий тонзиліт – пишемо у довідці, говорить Ольга Миколаївна своїй помічниці – медичній сестрі.
— Як там старша? Як тато? – запитує ще лікарка у пацієнтки. Та не ховайте довідку — вам ще потрібно поставити печатку в реєстратурі.
Заглядає чоловік та запитує чи можна з лікарем підписати декларацію.
— Вибачте, будь ласка, — відповідає сором’язливо лікарка. и маємо вже повну норму підписаних декларацій. Зверніться до 3 амбулаторії, там ще є вільні місця. Амбулаторія знаходиться біля танку.
Ольга народилась у Хмельницькому, та ніколи не думала, що Вознесенськ стане їй другим рідним містом, коли ще в дитинстві часто їздила на автобусі – Хмельницький – Вознесенськ. Після закінчення медичного училища поступила до Одеського медичного університету, а починаючи з 3 курсу працювала медсестрою в реанімаційному відділенні, де отримала дуже багато досвіду. З теплотою згадує старшу медичну сестру Ірину Аронівну, яка опікувалась студентами, та навчала медичним життєвим мудростям.
Ольга має чудову родину. Кожного вечора чекає мамусю з роботи їх 5-річна донечка Варвара. Недавно дівчата сумісно подорожували до міста Хмельницького, де проживають батьки нашої героїні, за якими вона дуже скучає.
Ольга Миколаївна любить квіти, особливо екзотичні – орхідеї, антуріум… І я розумію, що саме доглядання квітів – спосіб для Ольги зняти напругу та зменшити «вигорання» від нелегкої роботи. Тому бажаємо цьому квітучому лікарю моря квітів навколо!
— Потрібно направлення від Вас, тому що планую робити операцію з видалення катаракти, ось усі аналізи та медична картка — промовляє чоловік середнього віку, сідаючи у крісло. — Вже на п’ятницю записали на операцію. — Присядьте! Чому там стоїте, коли разом прийшли? – говорить жінці лікарка сімейної амбулаторії №1 КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги […]
6 августа, 2021
— Потрібно направлення від Вас, тому що планую робити операцію з видалення катаракти, ось усі аналізи та медична картка — промовляє чоловік середнього віку, сідаючи у крісло. — Вже на п’ятницю записали на операцію.
— Присядьте! Чому там стоїте, коли разом прийшли? – говорить жінці лікарка сімейної амбулаторії №1 КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Світлана Василівна Бічуч. – Зараз переглянемо Ваші аналізи та історію. Ретельно оглядаючи чоловіка перевіряє тиск і легені, запитує про перебинтовану руку та з’ясовує ситуацію з артритом. – Усі аналізи майже в нормі, крім показника на лейкоцити. Ще є важливою консультація уролога. Але вже на п’ятницю записали Вас на операцію.
-Давайте спочатку очі вилікуємо, а потім вже будемо інше лікувати, – говорить дружина пацієнта.
— Гаразд – це не є протипоказанням щодо видалення катаракти, так як це не дуже складна операція і швидко відновитесь за умови бережливого ставлення до себе. Але після одужання чекаю Вас у себе для отримання подальших консультацій.
«Я сьогодні не в ударі», – постійно повторює Світлана Василівна. І при цьому приділяє кожному відвідувачу багато уваги та все чітко пояснює: що відбувається в організмі, що варто робити, куди йти, та що буде далі.
Молода красива жінка на 24 неділі вагітності – наступна пацієнтка у лікарки.
— У мене кашель був сильний, але зараз вже легше. І була висока температура 2 дні тому — зараз в межах норми. Приймала препарати, які рекомендувала педіатр: оскільки я захворіла після своїх двох дітей. Аналіз на COVID-19 зробила – результат негативний, – пацієнтка простягає руку з документами, що засвідчують результат.
— Ось і гарно, що вже краще! А що саме приймали? – запитує Світлана Василівна, після чого проводить ретельний огляд пацієнтки та пояснює дію кожного препарату, що жінка приймала, і не тільки на пряму їх дію, а також дію на кожному місяці вагітності. Запевняє, що такі препарати навіть новонародженим дають.
— Ви молода, красива, здорова жінка, – тож швидко одужаєте. Але якщо підвищиться температура або відчуєте погіршення, не зволікайте звернутись до мене! Тому що запалення легенів як раз починається через неділю після ОРЗ. Одужуйте, ліки ще п’єте три дні та чекаю вас на наступному тижні.
Світлана Василівна дуже різностороння людина – багато читає, любить дивитися історичні серіали, обожнює класичну музику – особливо Шопена, який її надихає на творчість та роботу. Привила любов до читання і своїй доньці та онуку,, для яких наша героїня наче дороговказ. А ще має улюбленця пуделя Топочку .
— Я записалась у групу любителів гортензій на фейсбуці, але вони мене дратують тому, що хваляться своїми неймовірними квітами, а мій кущ захворів. Але я його обов’язково вилікую! Зате у мене в цьому році так цвіла гліцинія, що всі люди проходили та шиї вивертали – так заглядались. Приходьте в гості, – звертається до мене, – мені багато є чим ще поділитись
«Все своє життя я знав що буду лікарем. Мабуть мої батьки про це мріяли ще до мого народження. Нещодавно переглядав свої дитячі фото та знайшов де я зовсім маленький з лікарем Айболітом». Так згадує своє ставлення до вибору професії лікар сімейної медицини амбулаторії №1 Центру первинної медико-санітарної допомоги Сергій Іванович Євстратів. Він і досі не […]
19 мая, 2021
«Все своє життя я знав що буду лікарем. Мабуть мої батьки про це мріяли ще до мого народження. Нещодавно переглядав свої дитячі фото та знайшов де я зовсім маленький з лікарем Айболітом». Так згадує своє ставлення до вибору професії лікар сімейної медицини амбулаторії №1 Центру первинної медико-санітарної допомоги Сергій Іванович Євстратів. Він і досі не жалкує про свій вибір, незважаючи на складні часи, тому що по справжньому любить лікувати людей.
Згадує – «Коли я заявив у 9 класі, що буду вступати до медичного університету, весь клас на мене витріщився з подивом. Тому що ніхто не вірив, що з 12 школи м. Миколаєва можна потрапити до медичного університету. Але я вступив до Одеського Державного Університету, можливо тому що хлопчикам дають невеличку перевагу при вступі».
З 1992 року Сергій Іванович працює терапевтом, а останні 6 років лікарем сімейної медицини. Має більш 1900 пацієнтів, з яких більше 100 дітей.
Молода жінка з двома маленькими хлопчиками звертається до лікаря зі скаргами — малята погано почуваються. Сергій Іванович уважно оглядає старшого, потім капризного меншого – заглядає до рота, слухає легені, переглядає медичні картки дітей. Так спокійно вислуховує матусю та переконує зробити аналіз на COVID хоча б старшому хлопчику. Детально розповідає куди треба звернутися та як себе поводить до та під час проведення аналізу.
Інша мама з хлопцем скаржиться на болі в животі у сина, а потім розповідає і про своє здоров’я. Хлопчик розкриває мамині секрети, що вона зранку п’є каву з сигаретою та розмовляє по мобільному. Лікар веде розмову про наслідки куріння та вплив на організм. Шуткує – «Якщо не кинеш курити, то років через 10 вже зуби будеш на ніч класти у стаканчик». пробує отримати від пацієнтки обіцянку – кинути курити.
От заглядає завідуючий амбулаторії та кидає пару слів – «Сергій Іванович, я у справах на пару годин. Підстрахуй мене, якщо що». І я розумію, що на цього чоловіка справді можна покластись.
А ще Сергій Іванович пишається своєю родиною. Говорить з гордістю та любов’ю, що його дружина Олена теж лікар і справжня фото-модель. З сяючими очима хизується фото дружини в своєму мобільному. Мені так приємно, що вони стільки років разом, а любов все ще нікуди не поділась, а стала тільки міцнішою. Старший син Володимир пішов по стопах батьків – лікар, невістка теж, а молодший Максим вчиться на програміста.
«Хобі? Господарство, приватний будинок та машина ТАВРІЯ, яка дійсно потребує багато зусиль та часу», — жартома говорить Сергій Іванович.
Він вважає себе звичайною людиною, але для мене такі скромні люди — справжні герої. Саме вони щодня допомагають іншим людям бути здоровими!
Цю будівлю було відкрито після капітального ремонту лише 27 травня. Все тут продумано до дрібниць, для того, щоб відвідувачі почували себе максимально комфортно в медичному закладі — куточки для дітлахів з іграшками та розвиваючими іграми, яскрава підлога, зручні сучасні меблі, виготовлені за спеціальному замовленням, навіть кольорові сувенірні вазочки на рецепції, гардеробі. Проте справа тут не […]
2 июля, 2021
Цю будівлю було відкрито після капітального ремонту лише 27 травня. Все тут продумано до дрібниць, для того, щоб відвідувачі почували себе максимально комфортно в медичному закладі — куточки для дітлахів з іграшками та розвиваючими іграми, яскрава підлога, зручні сучасні меблі, виготовлені за спеціальному замовленням, навіть кольорові сувенірні вазочки на рецепції, гардеробі. Проте справа тут не лише в ремонті.
Такі зворушливі дрібниці: вазочка з солодощами на реєстраційній стійці з листівкою «Не соромся своїх відчуттів» — щоб люди не соромились пригощатися цукерками.
В коридорах вас зустрічають світлини дітей мешканців району, фото яких було обрано на конкурсі. «Так батькам дітей ще приємніше буде приходити до амбулаторії», — розповідає Ольга Анатоліївна Пишина головна медична сестра Вонесенької ЦПМСД.
«Ремонт амбулаторії зроблено за кошти Вознесенського місцевого бюджету. Так влада турбується про своїх громадян», —- розповідає Тетяна Василівна Дяченко, головний лікар КП «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» https://www.facebook.com/vozpmsd/.
У кімнаті відпочинку для персоналу також затишно та комфортно. Картина на стіні та подушки на дивані мають однаковий малюнок, великий годинник, вбудований в стіну, звісно холодильник, мікрохвильовка, чайник, … У всьому відчувається любов до людей та персоналу. За великим столом в обідню перерву збираються співробітники, їдять, п’ють чай/ каву та ведуть розмови про життя .
«У нас чудовий колектив! Я працюю санітаркою, але ніхто ніколи не ставиться до мене зверхньо. Я добре знаю свої обов’язки, а працювати коли тебе поважають – одне задоволення!», — говорить Надія Шкрипченко.
«Я в цьому колективі пропрацювала все життя – 35 років – це про щось говорить?», – запитує у мене лікар Людмила Миколаївна Стоян, яка люб’язно провела для мене екскурсію по закладу. «У нас тут повна взаємозамінність. Якщо немає лікаря або медичної сестри на робочому місці, то пацієнти ніколи не залишаться без уваги. Завжди можна піти до іншого лікаря. Вам ніхто не відмовить», — говорить вона.
Денний стаціонар – велика кімната з трьома ліжками, на яких люди приймають крапельниці. І кожен відвідувач хоче щось сказати гарне про медичних працівників:
Про нашу сестричку Оксану всі повинні знати, яка вона чудова!
Я кращих лікарів не бачила ніколи!
Ви про наших сестричок обов’язково напишіть – у них просто золоті ручки, як легко і швидко вони ставлять крапельниці та роблять уколи — емоційно наполягають відвідувачі денного стаціонару.
Дівчина Алена з реєстратури розповідає: «Працювала медичною сестрою тут до декретної відпустки. Коли прийшов час повертатись на роботу, була згодна працювати і в реєстратурі, тільки би в рідній амбулаторії. Зараз в амбулаторії працюють 6 лікарів і всі мають повний пакет декларацій. Нам потрібен ще лікар, а я чекаю, що піду до нього медичною сестрою працювати».
Біля виходу з амбулаторії стоїть фліпчарт з оголошенням: «тут можна залишити свої враження про відвідування закладу», на якому багато відгуків та дитячих малюнків.
А ще біля головного входу в будівлю є плакат на якому зазначені цінності Вознесенської амбулаторії:
— у що ми віримо – професіоналізм, колегіальність, комунікабельність, моральність, оптимізм, довіра, зваженість.
— чого не сприймаємо – корупційність, байдужість, безініціативність, саботаж.
Зізнаюсь, що таке привітання лікувального закладу мене вразило. Вважаю, що людям, які тут обслуговуються, надзвичайно пощастило!
Декілька років тому 5 молодих столичних хлопців інтернів висадились на Миколаївському залізничному вокзалі. «Куди це ми потрапили?… Якщо вокзал обласного центру з обваленою стелею так виглядає, то що говорити про якийсь Вознесенськ…», — сумно міркували хлопці. Один з них Іван Іванович Леськів Ivan Leskiv, зараз вже сімейний лікар амбулаторії №1, КП «Вознесенського міського центру первинної […]
16 июля, 2021
Декілька років тому 5 молодих столичних хлопців інтернів висадились на Миколаївському залізничному вокзалі. «Куди це ми потрапили?… Якщо вокзал обласного центру з обваленою стелею так виглядає, то що говорити про якийсь Вознесенськ…», — сумно міркували хлопці. Один з них Іван Іванович Леськів Ivan Leskiv, зараз вже сімейний лікар амбулаторії №1, КП «Вознесенського міського центру первинної медико-санітарної допомоги». На даний час тільки він залишився у Вознесенську.
— Як вас звуть?, – запитує лікар відвідувачку середнього віку.
— Марина Миколаївна.
— Марина Миколаївна, на що ви жалієтесь? Розповідайте все з початку.
— Відчуваю як серце стискає, слабкість іноді. Раніше такого не було, а як виповнилося 40 років, так почалось – не можу працювати нормально. Я знаю що у мене остеохондроз та він може давати такі відчуття на серце. Ось моя кардіограма .
— Гаразд. Ким ви працюєте?
— Бухгалтером.
— Тобто – сидяча робота. Які ще аналізи робили? У гінеколога коли були? Як ваші вени? Який цукор в крові? … Так ретельно допитує жінку Іван Іванович та пропонує пройти перелік обстежень, щоб мати можливість розуміти як працює весь організм, і тоді визначитись з рекомендаціями.
Лікар не одягає медичний халат принципово – впевнений, що білий халат створює певний бар’єр між лікарем та людиною. А цього не повинно бути! Пацієнт повинен повністю довіряти лікарю для хорошого лікування та самопочуття!
Іван Іванович також працює хірургом в Центральній Вознесенський районній лікарні – і дуже любить свою роботу. Та пішов ще працювати сімейником на півставки (це його перша медична освіта), для того, щоб мати більше роботи – звик працювати багато. Ще Іван має третю роботу — комп’ютерна томограму.
Чому ж столичний хлопець залишився у Вознесенську та не збирається його залишати? Все завдяки Тетяні Василівні Дяченко – головному лікарю КП «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги». «Навчання у проекті USAID, який вона привела у наш центр, повністю перевернуло мої мізки», — говорить лікар. «Те мотиваційне консультування, якому я навчився у проекті, я тепер застосовую всюди! Такому не навчають в університеті! А 80% людей приходять до лікаря щоб поговорити. Я раніше не знав як пацієнту сказати про, наприклад, смертельний діагноз, інтуїтивно якось говорив. А зараз я знаю покрокову методологію, щоб людина сприйняла важкий діагноз спокійніше! Із закінченням проекту USAID керівництво не припинило, а постійно продовжує наше навчання! Мені це все дуже цікаво втілювати, розвиватись! Тому я тут», — захоплено розповідає Іван Іванович.
Наш герой має щасливу родину – жінку Вероніку та двох дітлахів — «Є кому стрибати по таткові ввечері», — радісно шуткує Іван.
Від себе хочу додати, що якщо я би жила у Вознесенську та шукала б собі сімейного лікаря, то я би одразу припинила пошуки та записалась у чергу саме до цього лікаря. Хоча в цій чудовій амбулаторії у всіх лікарів вже набрана повна кількість договорів.
