Щороку 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Ця дата об’єднує зусилля мільйонів людей у боротьбі за здорове майбутнє та нагадує про важливість профілактики і підтримки тих, хто живе з цим діагнозом.
Про боротьбу з ВІЛ-інфекцією, необхідність регулярного тестування та як запобігти розвитку хвороби журналісти Суспільного розповіла директорка Миколаївського благодійного фонду «Вихід» Олена Горячева.
З її слів, ВІЛ — це вірус імунодефіциту людини, що вказує на його дію проти захисної системи організму.
«СНІД — це синдром набутого імунодефіциту, тобто діагноз при наявності ВІЛ-інфекції. Це стан, коли імунна система людини не захищає від хвороб. Захисні клітини перестають вироблятися, і їх стає дуже мало».
Олена Горячева каже, за зовнішнім виглядом не можна виявити, що людина має ВІЛ.
«Якщо, звісно, це вже четверта клінічна стадія, тоді, так, це видно. А так, на вигляд не можна сказати, чи є у людини ВІЛ-інфекція. Крім того, згідно з нашим законодавством людина не зобов’язана розповідати всім навколо, що в неї є ВІЛ», — говорить Горячева.
ВІЛ-інфекція передається трьома способами:
- від матері до дитини в період вагітності, пологів та годування;
- через зараження крові;
- незахищений статевий акт.
Станом на грудень 2024 року медикаментів, щоб повністю вилікувати вірус, у світі не винайдено, зазначає Горячева. Проте існує антиретровірусна терапія — це препарати, які людина вживає впродовж усього життя.
«Ці препарати слугують своєрідним бар’єром, що не дозволяє вірусу розмножуватися. Тобто вірус у людини є, але він не розмножується, і завдяки цьому людина живе нормальним життям і зовні нічим не відрізняється від інших», — розповідає директорка фонду «Вихід».
Препаратами безкоштовно забезпечує держава, додає Олена.
«Інколи трапляються деякі перебої, поставки бувають трохи нерегулярними. Проте ситуацій, коли люди залишалися без терапії, вже давно немає. Усе планується заздалегідь, складаються прогнози щодо необхідної кількості препаратів, подаються запити на потреби, і всі отримують», — говорить жінка.
Крім того, зі слів Горячевої, благодійний фонд «Вихід» реалізує проєкт, підтриманий американським центром із контролю інфекційних захворювань.
«Вони надають фінансування, завдяки якому соціальні працівники та медсестри можуть відправляти препарати людям поштою, якщо ті, наприклад, не можуть приїхати особисто. Це працює так: якщо в людини закінчуються препарати, а вона не має можливості приїхати, це відстежується, і препарати надсилаються їй, наприклад поштою».
Також вона додає, що важливо хоча б раз на рік здавати аналіз на ВІЛ. Це має стати такою ж звичною процедурою, як, наприклад, проходження флюорографії.
«Зараз тест на ВІЛ можна легко зробити в будь-якому медичному закладі. Достатньо звернутися до свого сімейного лікаря й сказати, що ви хочете пройти тест. До речі, цей аналіз входить до переліку безкоштовних послуг», — зазначає директорка фонду «Вихід».
За словами Олени Горячевої, раніше існували стереотипи, що ВІЛ-інфекція — це вирок і неминуча смерть. Але зараз рівень обізнаності населення значно зріс, і люди знають, що є препарати, які запобігають розвитку ВІЛ-інфекції в організмі.
ВІЛ-інфекція не передається:
- повітряно-крапельним шляхом (при чханні, кашлі, розмові);
- через обійми, рукостискання, під час користування поручнями в громадському транспорті;
- при спільному користуванні предметами побуту.
Проте, якщо стався, наприклад, випадковий контакт із потенційно зараженим предметом, потрібно якомога швидше звернутися до лікарів, зазначає Горячева. Важливо зробити це до 72 годин з моменту контакту.
«У лікарні вас проконсультують, запропонують здати тест на ВІЛ і за потреби призначать постконтактну профілактику. Це означає, що лікар оцінить ситуацію і вам видадуть препарати, які потрібно буде приймати, можливо, протягом місяця», — розповідає жінка.
З її слів, такий підхід допоможе максимально знизити ризик зараження.
«Не потрібно боятися ВІЛ, достатньо просто звернутися до свого сімейного лікаря й зробити тест на ВІЛ/СНІД. Якщо у вас бракує інформації, лікар обов’язково роз’яснить усе необхідне та відповість на ваші запитання».
Що ми робимо, що НЕ робимо в наступному останньому році проекту Health Link?
Багато років пліч-о-пліч проводимо профілактичну роботу з людьми, які мають ризиковану поведінку і приходять в Центр пробації у своїх справах.
