— Те, що відбулося вранці 24 лютого, викликало у мене більше ніж шок… Не можу навіть згадати, які у мене були тоді почуття, тому що, скоріше за все, вони були просто відсутні. Я ніколи не думала, що таке взагалі може статися… В перший же день від початку війни постраждала наша співробітниця, яка живе в районі Кульбакіно, де від перших же вибухів були пошкоджені будинки… Я все ще й зараз перебуваю в шоковому стані та не можу прийти до тями, — розповідає Єлизавета Тищенко, головна медична сестра КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» ММР.
В голосі жінці все ще відчувається напруга, тіло зовсім не виглядало розслабленим, очі запалені … Та і зрозуміло, ми зараз усі не досипаємо, не відпочиваємо достатньо тому що кожної ночі у місті неодноразові прильоти, руйнування, пожежі, сирени,…
— В той же час роботу в нас ніхто не відміняв, люди як і раніше приходять для отримання медичних послуг. В перші два дні війни люди зверталися до нас, а потім як ніби просто зникли. Мабуть, вони також були шоковані та не знали взагалі що робити…. Деякі наші співробітники, близько 30 відсотків, виїхали з міста від початку війни, а інші — тільки зараз. Те що я зараз бачу викликає у мене жах, бо місто, на мій погляд, дуже постаріло, дітей майже не видно… Дехто вже повернувся, можливо, побули за кордоном 2-3 місяці, де якийсь час отримували соціальні виплати, але все таки туга за рідним краєм, за домівкою, за нашими звичками змусила їх це зробити. Частина людей перебувала в селах, а зараз повертаються у місто – у кожного своя історія — продовжує моя співрозмовниця.
Так дійсно можливо тільки погодитись з Єлизаветою Іванівною, що місто значно постаріло. Адміністрація говорить, що залишилось тільки процентів 30 з числа жителів і в основному це дійсно пенсіонери, яким 70++. Цю картину можливо побачити і в транспорті, в продовольчих магазинах, біля будинків та просто на вулиці.
— Свої медичні обов’язки ми виконуємо в повному обсязі – і денний стаціонар працює, і маніпуляційний кабінет… Ту гуманітарну допомогу, що отримуємо, роздаємо пацієнтам. Управління охорони здоров’я надавав памперси для дітей та дорослих, а фонд «Вихід» — медикаменти. Дякуємо організації «Час життя», яка також нам надала гарні харчові набори для співробітників. Люди часто звертаються за допомогою, до керівництва нашого міста, в управління охорони здоров’я, а нам для вирішення питань передають ці звернення і ми допомагаємо тими медикаментами, які маємо — доповнює Єлизавета Іванівна.
В такому емоційному стані ми не відчули ні весну, ні літо, яке скоро закінчиться, але віримо і не втрачаємо надію, що ще трохи і наступить мир на нашій землі.