Месяц: Июнь 2021

Пробігаючи по коридору до палати з хворими Любов Богданівна просить медичну сестру: «Настю, будь ласка, зробіть чаю з бутербродами для пацієнтки, а то людина голодна і ми не можемо її в такому стані капати».

На вході в ординаторську завжди підпирає відкриті двері статуетка кобри. «Вона нас оберігає», — реагує на моє німе запитання Любов Богданівна.

«Коли тут була лікарня, люди себе відчували краще ніж вдома», — з очима повними сліз згадує лікарка. — «Так, пам’ятаю, одного разу виписую жінку поважного віку додому, а вона мене просить залишить її до наступного дня, щоб прийняти зранку душ, бо в неї такого нема».

Бачачи наповнені сльозами очі Любов Богданівни, згадую, як її чоловік Іван Дмитрович колись з тремтінням в голосі говорив: «Я не очікував що це буде так зворушливо», коли наш Миколаївський місцевий благодійний фонд «Вихід» вперше відкривав Фотовиставку «Шануємо лікарів» (ось як це було — https://bit.ly/3xSczSu) минулого року.

40 років лікувальної практики, 25 з яких у Снігурівській центральній районній лікарні, і тільки останні 4 роки Любов Богданівна працює тут, у Миколаєві. А живуть вони з чоловіком зараз в гуртожитку для медичних працівників, і задоволені своїми 23 квадратними метрами однокімнатної квартири.

З гордістю Людмила Богданівна говорить про сина Дмитра – таракального хірурга, який зараз працює у центральному військовому госпіталі Києва. А ще моя героїня дуже товариська людина та любить писати шаради для привітання колег.

І не зважаючи на те, що Любов Богданівна часом незадоволена тим, як вона виходить на фото, я бачу найкрасивішу людину як ззовні, так і внутрішньо. Та в підтвердження своїх відчуттів, я бачу як її обожнюють колеги та пацієнти!

#HealthLink #ШануємоЛікарів

— Ось мої аналізи та висновки спеціалістів, які я привезла з Миколаєва. Я думала, що у мене проблеми з нирками, а це мені хребет дає такі реакції. Хірург в Миколаєві мені сказав на операцію. Та ніколи! Інші говорять, що аналіз безкоштовний, а коли приходиш, то з’ясовується, що треба платити півтори тисячі за якісь матеріали. Навіщо мені таке! …. – розповідає балакуча жінка поважного віку.

— А як ви зараз себе почуваєте? Яка температура? – запитує лікар

— А хто там її міряв…

— Давайте зараз виміряємо, — спочатку міряє температуру електронним прибором Олександр Володимирович, але потім дає звичайний градусник, бо відвідувачка не дуже довіряє сучасним приладам. Потім вимірює пульс і тиск.

Так, не поспішаючи, веде прийом лікар та надає поради між нечастими паузами пацієнтки. Рекомендує зробити додаткові безкоштовні обстеження, щоб отримати направлення на безкоштовні процедури до водолікарні. Пропонує також приходити до спеціально обладнаного залу в амбулаторії для проходження лікувальної гімнастики. Та найголовніше — лікар дійсно вислуховує відвідувачку, а вона задоволена і вдячна залишає кабінет до наступної зустрічі.

Олександр родом з Арбузинки Миколаївської області і все життя мріяв допомагати людям. Зараз, після закінчення Дніпровської медичної академії, вже рік працює в Вознесенську. Має 1585 пацієнтів по деклараціях, серед яких є і люди, які живуть з ВІЛ. Пишається, що працює саме сімейним лікарем, тому що такий лікар знає людину цілком та може краще допомогти кожному.

Молодий лікар Олександр (ще не одружений) є дуже різносторонньою людиною – грає, імпровізує на різних музичних інструментах, які сам виготовляє , займається йогой, подорожує на велосипеді по околицях Вознесенська з його чудовими краєвидами, допомагає в проведенні акцій по місту та закладу, любить екстрим…

Але у Олександра за роботою небагато друзів у місті. Тому бажаємо йому знайти справжніх друзів в житті та створити щасливу родину)

#HealthLink #ШануємоЛікарів

#HealthLink #50ВідтінківРоботиФондуВихід

— Протягом дня Оленка часто кашляє? Що давали? – запитує лікарка у молодої мами дівчинки.

— Вдень не дуже, але вранці багато кашляє.,. Давали ліки, які ви призначили. Спочатку вони добре допомагали, але потім не помічала.

— Так ще продовжуємо давати ті ж самі ліки – після огляду дівчинки говорить лікар. А с понеділка вже можна до садочка відправляти. Та пам’ятайте, зараз ми працюємо по іншому графіку. До 10 ранку приймаю людей з температурою, екстрених. А з 10 години треба записуватись у реєстратурі та приходити на свій час, щоб уникнути скупчення людей в коридорі.

— Гострий тонзиліт – пишемо у довідці, говорить Ольга Миколаївна своїй помічниці – медичній сестрі.

— Як там старша? Як тато? – запитує ще лікарка у пацієнтки. Та не ховайте довідку — вам ще потрібно поставити печатку в реєстратурі.

Заглядає чоловік та запитує чи можна з лікарем підписати декларацію.

— Вибачте, будь ласка, — відповідає сором’язливо лікарка. и маємо вже повну норму підписаних декларацій. Зверніться до 3 амбулаторії, там ще є вільні місця. Амбулаторія знаходиться біля танку.

Ольга народилась у Хмельницькому, та ніколи не думала, що Вознесенськ стане їй другим рідним містом, коли ще в дитинстві часто їздила на автобусі – Хмельницький – Вознесенськ. Після закінчення медичного училища поступила до Одеського медичного університету, а починаючи з 3 курсу працювала медсестрою в реанімаційному відділенні, де отримала дуже багато досвіду. З теплотою згадує старшу медичну сестру Ірину Аронівну, яка опікувалась студентами, та навчала медичним життєвим мудростям.

Ольга має чудову родину. Кожного вечора чекає мамусю з роботи їх 5-річна донечка Варвара. Недавно дівчата сумісно подорожували до міста Хмельницького, де проживають батьки нашої героїні, за якими вона дуже скучає.

Ольга Миколаївна любить квіти, особливо екзотичні – орхідеї, антуріум… І я розумію, що саме доглядання квітів – спосіб для Ольги зняти напругу та зменшити «вигорання» від нелегкої роботи. Тому бажаємо цьому квітучому лікарю моря квітів навколо!

#HealthLink #ШануємоЛікарів