— Ми з чоловіком Олександром, двома дітьми та моїм батьком — інвалідом першої групи по зору в цьому шелтері з 16 березня, – говорить Олена Олійник, переселенка 26 років, мешканка села Новогригорівки Шевченківської громади Вітовського району Миколаївської області.
З перших днів війни нас дуже обстрілювали з різних сторін та різними снарядами, у тому числі і з літаків. Домівку пошкоджено – вікна повилітали, двері прямо з коробкою вибило, уламки від снарядів всю хату попробивали. Мій чоловік один із останніх залишив рідне сіло, розповідав, що наступного дня, як ми виїхали, прямо у двір залетів снаряд. Село зараз виглядає так, що вже або згорілі хати, або розбомблені, а до того ще й обкрадене окупантами, позабирали все, що люди наживали протягом усього життя. У нас немає нічого, не знаємо куди повертатися і як нам жити далі. Зима вже близько – і що нам робити? А якщо газу не буде – буде холодно і як 6-ти річній дитині пояснити чому холодно? Проблема у тому, що ми не в себе вдома – сьогодні ми тут, а завтра можуть сказати виїхати – і куди ми подінемося? Грошей немає, на дві тисячі, що дають не проживеш, квартиру не наймеш…, — важко зітхає Олена, яка і сама інвалід по зору та донька 8 років також інвалід.
Коли село звільнять, на що сім’я дуже чекає – так роботи не буде. Щоб з’явилася робота – треба поля розмінувати, а це займе 2-3 роки, – міркує подружжя. Навіть якщо заїхати до хати – дороги немає, будівель господарських немає, немає що і за що робити. Напередодні війни Олена з Олександром купили ще одну хату в селі — не розраховували на такі втрати через війну.
Молода пара відмовилася, щоб їх світлину було розміщено у фейсбуці, тому покажемо працівника проекту «Інтегрована гуманітарна відповідь в умовах війни та післявоєнного відновлення», який реалізується ММБФ «Вихід» за справою прийняття документів від подружжя на отримання грошової допомоги для господарчих потреб.
— Велика подяка вам за допомогу нашій родині та іншим мешканцям шелтера, а особливо за те, що прислухаєтеся до наших слів і враховуєте наші потреб, – говорить на останок Олена, а ми приєднаємося до побажань скорішої Перемоги.