Гуманітарна посилка для медичної частини Департаменту виконання покарань доставлена! І це було, в цілому, не так вже й просто.
— Так першого квітня, я поїхала до відділення Нової пошти №1 з наміром отримати вантаж. Коли ти займаєш чергу, а попереду 80-100 людей, а деякі розповідають що напередодні стояли 5-6 годин і так і не отримали вантаж, то оцінюєш свої перспективи не дуже райдужно. Пройшло 6 годин – і я у прилавка менеджера. Один раз були вибухи – люди в черзі переглянулись, але продовжували стояти. Через декілька хвилин, коли вибухи були зовсім поруч, роздається команда – ВСІМ В УКРИТТЯ, НЕГАЙНО, ХОВАЙТЕСЬ БІЛЯ СТІН…. Швидкий, майже панічний рух людей… Розумію, що вільних місць під стінами зовсім нема – там одні вантажі… Через 5-10 хвилин і люди нервово починають повертатись на колишні місця – розповідає Олена.
— Спостерігаючи за пересуваннями та розмовами робітників пошти, чую, що вони працюють без керівника, який покинув Україну, робітників катастрофічно не хватає, тому що ніхто не бажає працювати у цьому небезпечному районі… Бачу обличчя деяких людей, які простояли 6 годин і отримали відповідь – ваш вантаж в іншому відділенні, вибачте, у нас точніша інформація, яка не завжди відповідає даним в Інтернеті… Або інша людина, яка отримала відповідь – вибачте – вантаж у нас, але в машині, яку нікому розгрузити… Військові, які обслуговуються в пільгової черзі, але вони пропускають попереду людину у білому халаті, яка отримує медикаменти…
— Нарешті моя черга – отримую відповідь – одна ваша посилка, яка відправлена за одним номером, у нашому відділенні, а інша в другому… Коли мені виносять мій вантаж і я бачу, що він пошкоджений, чесно кажучи, у мене ні язик не повернувся висловити претензії та і сил вже не було… Вибачте мені.