Була у мене така проблема — мені важко зрозуміти що гарно у соц мережах, а що не дуже. Консультанти постійно говорять, що треба набиратись «насмотренности». А я дивлюся, дивлюся, та в більшості бачу одну дурницю, мені це швидко набридає і я починаю займатись чимось більш цікавим.
«Ось подивись сторінка медіа видання Миколаєва, а ось центр журналістських розслідувань, а ось ще одна толкова сторінка, а це сторінка просто смітник» — говорить мені моя улюблена ментор Анастасія Безверха, тикаючи прямо у своєму смартфоні на потрібні кнопки. І тут, як відвертість, до мене доходить, що таке нормальна сторінка, яку можливо та треба дивиться, а що дійсно смітник, від якого краще відписатись, щоб не псувати собі настрій.
Настя приїхала до нас у Миколаїв, щоб підтримати та допомогти відкрити фотовиставку «Шануємо лікарів». З самого ранку вона мобілізувала усю команду, ми проговорили усі ролі, підготували прес реліз для журналістів та ін. Чесно кажучи, я себе поруч з нею на відкритті виставки відчувала, як дитина поруч с батьками – спокійно та захищено. І ці приємні відчуття, давно забуті…
Від Насті я дізналась про такі тонкощі роботи, про які не здогадувалася, наприклад, в просуванні платної реклами на фб. А ще виявляється, що є серед нас НПО такі в Health Link, яким ментор не потрібен. Причини мабуть різні, але мене це дуже здивувало, і можливо тому, що не уявляю прогресу фонду «Вихід» в PR компоненті без неї. Настя у тому числи навчила мене непогано (на думку інших) писати пости для фб, історії в стилі сторрі телінг, постійно виправляє мої помилки та надає корисні зауваження в різних питаннях. Коли був період, що проект не підтримував менторську програму в продовж 4-5 місяців, я реально відчула себе кинутою, одинокою, невпевненою. Розумію, що така підтримка буде не завжди, бо проект Health Link закінчується через рік, але мені хочеться відтягнути цей момент як найдовше.
Головне в тому, що мій ментор завжди мене підтримує, надихає, допомагає не вішати носа, не опустити руки від поразок, які іноді але трапляються, а продовжувати працювати та приймати поразки як виклик і шанс отримати досвід.
ДЯКУЮ тобі Анастасія, що ти в мене є!
Ось дійсно не втрималась, щоб написати такий пост та подякувати. Ваша Олена Горячева.