«Сідай тут і чекай», — даючи велике горня чаю і шматок торту, звертається до мене лікарка профілю фтизіатрії КНП «Миколаївської центральної районної лікарні» Миколаївської районної ради Людмила Пилипівна Новокшанова Людмила Новокшанова, коли я вперше декілька років тому прийшла на зустріч з нею, щоб обговорити послуги фонду «Вихід» та майбутню співпрацю . Я була підкорена і такими розпорядженнями, і таким відношенням.
Відповідно до першої медичної освіти Людмила – терапевт, потім було навчання фтизіатрії, а з 2019 вона ще і пульмонолог. Маючи 40-річний лікарський стаж Людмила Пилипівна завжди на передовій, і в час епідемії COVID-19 — завідуюча терапевтичним відділенням. З 10 років Людмила знала, що бути лікарем – це її покликання, бо мала гарний приклад старшої сестри з її чоловіком, і дуже мріяла робити людей здоровими. І незважаючи на всі складні часи, виклики і проблеми, все рівно обрала б саме таку професію, – якщо знову прийшлось би обирати.— Максиме, зробіть рентген та здайте аналізи, які ми вам виписали – говорить лікарка пацієнту і стає зрозуміло, що такі пацієнти з туберкульозом для неї вже як рідні: тому що бачить їх кожного місяця впродовж не першого року лікування. А якщо це хіміорезистентний туберкульоз, то лікують його впродовж щонайменше 20 місяців.
— Вже 3 дні маємо температуру та кашель. Приїхали з села – хочемо дізнатись, що у нас та вилікуватись, – говорять наступні відвідувачі.
— Сходіть, будь ласка, зараз до кабінету центру первинної допомоги та зробіть тест на COVID-19, щоб я могла зрозуміти подальші дії. Якщо це COVID, треба лягати до стаціонару, – говорить Людмила Пилипівна. А мені пояснює – у них нема декларації з сімейним лікарем та, мабуть, хтось підказав прийти до Пилипівної, оскільки вона не відмовить.
Майже на рівних поряд з лікаркою працює вірна помічниця – медична сестра Тетяна Вікторівна Голота. Коли Людмила в ковідному відділенні, по максимуму роботу кабінету фтизіатра вона бере на себе і викликає фтизіатра тільки в найбільш екстрених випадках. Тетяна дає скерування на аналізи, забирає результати, додає дані до системи електронної звітності та до особистих карток пацієнтів, готує і подає заявки на протитуберкульозні препарати на кожного хворого, а це з 4 районів — Миколаївського, Очаківського, Новоодеського та Березанського, телефонує до кожної медичної сестри, яка видає препарати, щоб з’ясувати як хворий приймає ліки, телефонує хворим, якщо він пропав, та ще багато-багато іншого. Без такої допомоги та підтримки лікарю ні за що не впоротись зі своїми обов’язками.
Людмила Пилипівна зараз живе з чоловіком удвох, — тому що дорослі доньки живуть в інших країнах. Анна в Сполучених Штатах з 6-річними онучками-близнюками Анастасією і Поліною. Олена – в Туреччині з 1-річним онуком Романчиком. А їй доводиться подорожувати поперемінно то до одних онуків, то до інших, поза тим — майже кожного дня спілкується з рідними по телефону.
Від Людмили аж віє теплом, турботою та любов’ю, — якими вона наділяє своїх пацієнтів.