«Я люблю свою работуЯ приду сюда в субботу»…
Так мимохідь скоромовкою говорить про свою роботу завідуюча денним стаціонаром КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Любов Богданівна Дудла Любовь Дудла.— Мене мій сімейний лікар направив до Вас, – говорить відвідувачка. — Але спочатку вона мене направила в обласну лікарню. Мені там запропонували лягти, але я відмовилась. Тому що у мене дома собачка, яку нікому годувати.
— Зрозуміло. Давайте все з початку. З чим ви звернулись до сімейного лікаря?
— Мені на роботі стало погано і я відпросилась у директриси.
— Як саме стало погано, що ви відчули? Вас нудило, голова йшла обертом? ….
— Ні, не нудило, а просто сильно боліла голова та права рука заніміла і я нічого нею не могла робити.
— Так, пишемо – головний біль, порушення руху правої руки…
Лікар робить призначення, запрошує до денного стаціонару, для отримання маніпуляцій, і додає – «Будьте обережні зараз, не навантажуйтесь та полюбіть себе». Пробігаючи по коридору до палати з хворими Любов Богданівна просить медичну сестру: «Настю, будь ласка, зробіть чаю з бутербродами 
для пацієнтки, а то людина голодна і ми не можемо її в такому стані капати».
На вході в ординаторську завжди підпирає відкриті двері статуетка кобри. «Вона нас оберігає», — реагує на моє німе запитання Любов Богданівна.«Коли тут була лікарня, люди себе відчували краще ніж вдома», — з очима повними сліз згадує лікарка. — «Так, пам’ятаю, одного разу виписую жінку поважного віку додому, а вона мене просить залишить її до наступного дня, щоб прийняти зранку душ, бо в неї такого нема».
Бачачи наповнені сльозами очі Любов Богданівни, згадую, як її чоловік Іван Дмитрович колись з тремтінням в голосі говорив: «Я не очікував що це буде так зворушливо», коли наш Миколаївський місцевий благодійний фонд «Вихід» вперше відкривав Фотовиставку «Шануємо лікарів» (ось як це було — https://bit.ly/3xSczSu) минулого року.40 років лікувальної практики, 25 з яких у Снігурівській центральній районній лікарні, і тільки останні 4 роки Любов Богданівна працює тут, у Миколаєві. А живуть вони з чоловіком зараз в гуртожитку для медичних працівників, і задоволені своїми 23 квадратними метрами однокімнатної квартири.
З гордістю Людмила Богданівна говорить про сина Дмитра – таракального хірурга, який зараз працює у центральному військовому госпіталі Києва. А ще моя героїня дуже товариська людина та любить писати шаради для привітання колег. І не зважаючи на те, що Любов Богданівна часом незадоволена тим, як вона виходить на фото, я бачу найкрасивішу людину як ззовні, так і внутрішньо. Та в підтвердження своїх відчуттів, я бачу як її обожнюють колеги та пацієнти!