“Зараз біжимо на перший поверх в реєстратуру — брати аналізи крові у калясочниці” — так зустріла мене біля 8.30 дійсний боєць 
невидимого фронту — Анна Майстренко, медична сестра маніпуляційного кабінету КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3».Ми летимо по коридорах та по сходах, я ледве встигаю за нею, аж вітер піднімає поділ суконь тих жінок, хто проходить повз Анечку, як ласкаво називають її колеги. Спостерігаю якою зібраною та уважною треба їй бути — взяти з собою всі матеріали та засоби, необхідні для проведення процедури. Перед нами гарна дівчина на візку — призерка Європи по бігу на довгі дистанції і їй треба мати результати обстеження, у тому числі на COVID-19 для поїздки за кордон.
Початок роботи Ані в маніпуляційному кабінеті з 8.00 кожного дня. До 9.30 треба взяти аналіз крові на ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) на наявність антитіл до COVID-19 
. Зараз якраз в цьому кабінеті сама гаряча точка закладу! Рівно в 9.30 машина 
виїжджає зі зразками крові до регіонального лабораторного центру, тож треба встигнути взяти кров з вени у всіх, хто прийшов. Сьогодні взято 15 зразків, один з них у лікаря
.Не встигає надати допомогу усім відвідувачам, прибігає лікар денного стаціонару та просить допомогти з крапельницями, бо медична сестра стаціонару вимушена терміново покинути робоче місце — важка травма у матері — потрібна негайна допомога.
денного стаціонару та просить допомогти з крапельницями, бо медична сестра стаціонару вимушена терміново покинути робоче місце — важка травма у матері — потрібна негайна допомога.Тож Анечка скидає цей “спецCOVIDодяг” , в якому відчуває себе як у парнику 
, але його затверджено наказом всім, хто має контакт з хворими на коронавірус, надягає звичайну медичну шапочку, збирає до сумочки все необхідне для проведення маніпуляцій, і трохи видихає.Забігаємо до першої палати №1 денного стаціонару — “ І хто тут у нас? Що бариня лягли і просять?” — говорить моя героїня. “Анечка!!! Як я рада вас бачити! З вами я знаю що все буде у мене добре! А ще хотіла з вами обсудити свої особисті питання…. “ — говорить яскрава жінка, лежачи в ліжку. Анечка розбирається з призначеннями лікаря, готує крапельниці, необхідні матеріали та на 2 секунди знаходить вену. Готово! Так само — другий пацієнт, наступна палата, так само, третя, четверта, п’ята. Хтось вже нервує, другий кличе на допомогу, бо треба вже підключити інші ліки або закінчує крапитись. А нові люди все йдуть і йдуть….
І так майже до кінця робочого дня.
Десь після обіднього часу ще є відносно спокійного часу, коли треба ще заповнити купу обов’язкових паперів та журналів.
Коли колеги говорять про неї, що вона сьогодні зірка 
, бо її знімають на фото 
, Анечка відверто каже мені — «я себе дійсно відчуваю зіркою, коли після роботи приходжу додому та лягаю на середині великого ліжка, розкинувши руки, ноги і видихаю…»
Прийшовши додому після важкого робочого дня, Аня мріє про відпустку, щоб можна було виїхати з коханим чоловіком 
за кордон, відключити мобілку та ні про ще не думати, лежачи на піску біля моря .