— Мої батьки дуже хотіли щоб я стала саме лікаркою, але в свої 16 років я ще не зовсім розуміла ким хочу бути. І вже коли вступила до Одеського медичного університету (на бюджет) і згодом стала працювати медичною сестрою, в терапевтичному відділенні, тільки тоді зрозуміла, що медицина — це моє, — розповідає Анастасія Богомольна, лікарка сімейної медицини
КП «ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ».
— Хотіла бути саме сімейною лікаркою, тому що саме з Вознесенська почала впроваджуватися модель сімейної медицини у Миколаївський області. І я розуміла її переваги в порівнянні з іншими лікарськими спеціальностями, що сімейний лікар займається лікуванням всієї родини, як дорослих так і дітей. Під час прийому ніколи не знаю з якою проблемою зараз до мене зайде людина, з яким запитом — це завжди не очікувано і тому цікаво!
— Одного разу, коли я була у бригаді по вакцинуванню — заходе дівчинка і одразу втрачає свідомість. Спочатку я подумала, що в неї анафілактичний шок і викликала швидку. А виявилося — у неї знизився тиск і від цього вона втратила свідомість. Вимірила тиск, то одразу зрозуміла що треба робити і одразу відмінила виклик швидкої допомоги. Дівчину напоїли солодким чаєм і вона стала почувати себе краще. А ще були випадки коли і хлопці втрачали свідомість, тому що вони боялись уколів, — продовжує лікарка.
— Декларації зі мною уклали біля 1900 пацієнтів, серед них було багато вагітних, які потім народили дітей. Люблю працювати з дітьми, тому що вони більш позитивні, навіть коли хворіють. Важливо встановити контакт с дітками – це допомагає в подальшому працювати з ними. Для цього у мене є коробка з іграшками, з якої вони можуть вибрати ту, яка їм подобається, а свою принести для інших.
Анастасія закінчила психологічні курси для сімейних лікарів. Є випадки коли приходять пацієнти з симптомами не зрозумілого походження, наприклад діарея або порушення сну, і це чачто залежить від психічного стану. Якщо зрозуміти, в чому полягає проблема, то після консультації з психологом характер лікування стає іншим.
— Після початку обстрілів Миколаєва до нас приїхало багато родин з дітьми, яких ми просто приймали, без декларацій. Все буде добре — війна закінчиться і всі повернуться додому – стверджувала я.
Анастасія Юріївна має родину — чоловіка та маленького сина, який в цьому році пішов до школи. Нещодавно вони разом з друзями їздили у Мігею. З вихованням дитини дуже допомагали батьки, тому що спочатку був COVID, потім війна і садочки не функціювали, а працювати треба було. Коли почали заходити російські війська до Вознесенську, то сина відправила сумісно зі свекрухою до іншого міста, а сама залишилася працювати. Зараз родина вже давно з’єдналася та підтримує один дного.
Все буде добре — війна закінчиться і всі повернуться додому — стверджуємо і ми.