Health Link?«Проєкт прискорення заходів з подолання ВІЛ в Україні»? – згадує перша, а зараз колишня координаторка цього проєкту Олена Горячева і своїми спогадами ділиться з нами. 2017 рік. Міжнародний Альянс громадського здоров’я в Україні пропонує фонду «Вихід» взяти участь у проєкті Health Link. Ми погоджуємося, тому що мета та завдання проєкту виглядають дуже привабливо – а саме співпраця з медичними закладами, в першу чергу первинного рівня, задля виявлення ВІЛ—інфекціїї серед загального населення. Для нас це було новим викликом для пошуку та допомоги ВІЛ-позитивним людям. Але розуміння як цей проект впроваджувати було досить смутним.
— Пригадую, як нас запросили на тренінг до Києва і ми з нашими новоспеченими партнерами з Центру медико-санітарної допомоги №3, лікаркою Тетяною Куденко та медичною сестрою Ганною Майстренко поселились у гарному готелі поруч з іншими учасниками в більшості малознайомими навіть мені. Мої медики одягнулись по-святковому, як на мій погляд. Але після першої перерви переодягнулись у більш повсякденний одяг, бо за форматом тренінгу, дрескод взагалі не передбачався, а я на це не звернула уваги взагалі. А потім ще за виразом їхнього обличчя зрозуміла, що щось ще не так для них у цьому тренінгу. Запитую на перерві:— Як вам у тренінгу все зрозуміло? А вони мені кажуть:
— Олено, ми в загали нічого не розуміємо тому що кожне третє слово нам не знайоме. І тут я розумію, що вся ця наша номенклатурна абревіатура, наприклад, СІН, МСМ, РКС та багато іншого — просто рівняння з багатьма невідомими. В перерві між сесіями роблю для них маленький словник, щоб вони в нього могли підглядати та сідаю поруч, щоб бути своєрідним перекладачем. Так до кінця тренінгу ми більш-менш змогли зрозуміти нашу мету, завдання та як зробити перші кроки.
Хочу зазначити, що на перших кроках взаємодії з медичними працівниками, мені ніяк не вдавалося пояснити, аргументувати, що не треба відпускати пацієнта, якщо у нього з’явився позитивний результат тесту на ВІЛ. Треба його ще «тепленького» брати за руку та вести до інфекціоніста, щоб вже він підтвердив діагноз або спростував його, взяв на диспансерний огляд та призначив АРТ терапію. І тільки коли з’явився заохочувальний компонент – грошова мотивація за вперше виявленого ВІЛ-позитивного пацієнта, справа зрушилась з місця. Команда ЦПМСД №3 і досі залишається однією з найефективніших серед усіх по виявленню нових випадків ВІЛ-інфекції. Більше того, лікар-консультант зміг організувати процес тестування не тільки у своїй, але і в інших амбулаторіях.
Я і досі їм вдячна за ту відданість, з якою вони ставились до свого діла, як вони дійсно перейнялися ідеєю необхідності проходження тестування за допомогою швидких тестів за ініціативою медичного працівника та поведінковими ознаками!