— Сама я з села Білозірка, – розповідає Клавдія Костянтинівна Мілова, переселенка з Херсонської області.
— Одна з моїх дочок проживає в Олександрівці Херсонської області, а працювала у Копанях. ЇЇ дітей, які навчалися в Куренівській школі, повинні були привезти до додому. Донька попросила мене приїхати до них в Олександрівку. Мені вдалося це зробити на два дні раніше доньки, а внуки прибули трохи пізніше мене. Наступного дня, після мого приїзду, розпочалася війна, а донька вже не змогла виїхати з Копанів, де працювала. Так я зі своїми шістьма онуками залишилася в Олександрівці. Самому молодшому з них – дев’ять, а старшим – сімнадцять і вісімнадцять років, – продовжує Клавдія Костянтинівна.
— Жили ми на краю села. Сиділи спочатку під обстрілами вдома, де я й ховала дітей. Потім стало зовсім страшно. І нас евакуювали бійці ЗСУ. Готуючи місце для свого переміщення, вони демонтували стовпи, прибирали загорожу…. Військовослужбовці попередили, що в нас є лише година часу для зборів. Незабаром приїхав вантажний автомобіль на якому ми і виїхали з села. Так ми потрапили до шелтеру у Миколаєві. А донька й досі не може виїхати з Копанів, бо зараз ця територія тимчасово окупована росією, так само як і Білозірка та Херсон. А в Білозірці у мене залишилася ще одна донька з онуками. Зв’язок з ними дуже поганий, бо там все перейшло на російське – і гроші, і сім-картки. Тому зв’язуємося не часто, — бідкається переселенка.
Зараз бабуся з шістьма онуками проживають в окремій кімнаті шелтеру. Двоє онуків вже закінчили школу. Одна з дівчат закінчила училище де навчалася на повара, онук готується отримати професію електрогазозварника. Вони отримують грошову допомогу, а старший онук вже сам заробляє гроші. Проживання своє у шелтері вважають комфортним, не забувають висловлювати щиру подяку всім людям, що дали їм притулок.
Для їх сім’ї ММБ «Вихід» виділив два подарункових продовольчих сертифікати магазину «Сільпо». Це невелика допомога, але вони вважають найбільш цінним те, що їх не залишають на самоті і багато людей про них піклується. А ми зі свого боку бажаємо їм якомога скоріше об’єднати сім’ю, а всім нам найскорішого звільнення міст та сіл від окупантів.